Найкраща, найдорожча

Бабуся.jpg

“Вона завжди була вродлива. Дуже. І добра”, – каже про свою дружину, за день – іменинницю, її чоловік. При цих словах вони дивляться одне на одного з такою ніжністю, що моє горло миттєво затискує клубок… Таке відчуття, що я втрапила на сторінки дивовижного книжкового роману, де герої – чисті, правильні в своїх вчинках і помислах люди і, попри невимірні страждання та випробування, вберегли свою душу від образ і гніву, а обопільні почуття – на тому ж високому градусі, як у молодості. Поза тим, пара, про яку йдеться, разом уже 59 років!

Все це про іменинницю – Вікторію Антонівну Весельську з Рихальського, якій 28 лютого виповниться 83 роки. Про її вроду, жертовність та самозречення в ім’я родини можуть безкінечно розповідати чоловік Леонід Броніславович, син і дві доньки, шестеро внуків і двоє правнуків. Її люблять щемно, віддано, бо ж і мама не шкодувала себе заради кращого своїх дітей, була зразком берегині сімейного вогнища. А як могла інакше? Знала бо з раннього віку гіркий смак долі без батька, від того – й поневіряння.

 Вона – дитина розстріляного в 1936 році ворога народу (сходив за польський кордон до сестри на гостини в Корець, а сусіди донесли куди треба). Після тавра “другосортних” разом із мамою стали вигнанцями в рідній Вересівці. Цей факт і зумовив всю її подальшу біографію. Ні, писати й читати в школі вивчилась, але думок про подальшу освіту, ну “щоб у начальники” – ніколи. “Залякані, все життя залякані прожили”, – знов долучається до розмови Леонід Броніславович, який теж не з чуток знає відчуття меншовартості: в тому ж 36-му його родину вивезли в Казахстан.

Мила, добра пані Вікторія! На своїх тендітних плечах перетягала не одну тонну цегли на місцевому цегельному заводі, а ще – працювала в радгоспі і до самісінької пенсії – технічним працівником у школі. Дома – город, квіти, дитячі клопоти і мама, з якою завжди жили разом. Маму іменинниця змальовує найсвітлішими фарбами, чоловіка (заздріть, мужчини) – взірцем, дітей – “дуже, дуже добрі діти!” (цит.). Хіба ж за таке серце і світлий погляд на всіх і кожного Господь може не дати довгих років життя?

Ось як буває: я їхала познайомитись і розділити почуття дружної родини Весельських до іменинниці, натомість сама отримала подарунок від неї – приклад невичерпної, попри все, любові та вдячності до всього, що написала доля.

Шановна Вікторіє Антонівно! Традиційно імениннику висловлюють безліч побажань. Я ж зичу Вам лише здоров’я, бо решту – любов і турботу близьких – Ви маєте. Живіть ще довго з такою ж лагідною посмішкою, з якою ми зустрілись напередодні Вашого 83-річчя!

Від імені чоловіка, сина Віктора з дружиною, онуками й правнуками, дочок Гелі й Валентини з онуками
В. РОМАНЧУК,

“НТ”, №9

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *