Що сталося з моїм селом?

Дорога редакція, прошу вибачення за те, про що я хочу написати, бо, впевнений, – багатьом читачам може не сподобатись. Але я розповім щиру правду про моє село, де народився, вчився і виріс.

Село Осова в 50-60 роках налічувало 148 дворів із населенням 572 жителі. Одних виборців тоді було 340-350 чоловік. Я так стверджую, бо в Осові я працював до 1961 року і провів 14 виборів різних рівнів. Була восьмирічна школа, в якій навчалось 135-140 учнів, були сільська рада і колгосп ім. Калініна, медпункт, клуб і бібліотека з фондом 1500 книг.Колгосп мав 540 га орної землі, на якій вирощувався льон, картопля, буряки та різні зернові. Було більше 500 голів ВРХ, 26 пар коней. Трактори, машини та необхідна сільгосптехніка для обробітку грунту і догляду за культурами. Біля 40 молодих механізаторів і тваринників.

 

Тут виросли і вивчились осовські кадри, спеціалісти з вищою і середньою освітою: беззмінний директор школи Лось Дмитро Павлович, перший агроном з вищою освітою Кручок Аркадій Оверкович, вчителі Шокур Ольга Павлівна, Голотюк Ганна Йосипівна, перший медпрацівник Шокур Василь Антонович, багаторічний бригадир Осовець Олексій Федорович, знатна ланкова-льонарка Лось Тереза Наумівна та багато інших.
Тепер усього цього вже немає.

Та ніщо так не вплинуло на занепад села, як реформи та експерименти, які почались після розвалу Союзу і знищення колгоспів.Спочатку скоротили сільську раду, потім школу, далі бібліотеку. Не стало роботи для механізаторів, тваринників. Внаслідок чого виїхали спеціалісти, всі молоді люди.

Село перетворилось на хутір, де проживає близько 50 жителів (всього 22 двори). Півтора десятка працездатних і ті – потенційні п’яниці. Розпайована земля заросла бур’янами та чагарниками, її нема кому і нема чим обробляти.

Зруйновано всі громадські будівлі – як після землетрусу. З людьми, які лишились, ніяка просвітницька і виховна робота не проводиться. В людей поширилась до всього, що відбувається у суспільстві, зневіра і злоба. Грубо кажучи, люди дичавіють, замикаються в собі. Час від часу виникають сварки, бійки з трагічними наслідками.

Я певнений, що через років 10, а то й раніше, село зникне з карти, як і сусідні Білосичі, Липники, інші.

Без війни і землетрусу в Україні зникають села. Тисячі таких, як моя Осова!..

В. ШОКУР,
с. Велика Цвіля

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *