Чиї вони, 1300 метрів у Барашах?


“Житомирщина” про нестикування в документах і блокування ремонту сільської дороги.

У літньо-осінній період, зазвичай, активізується ремонт доріг. Зупинкою в його проведенні можуть бути лише негода або нестача коштів. Але, виявляється, перепоною може стати й бюрократична паперова “каша”. Саме така ситуація трапилася в Барашах. Керівництво тамтешньої об’єднаної територіальної громади не наважується латати ділянку дороги в самому центрі села. Бо ділянка ця – незрозуміло чия!

– Траса 060510 “Сімаківка – Пулини” проходить через центр нашого селища, – пояснив “Житомирщині” Роман Ревчук, заступник Барашівського сільського голови. – Ця дорога нині вважається обласною – відтак нею опікується управління дорожнього будівництва Житомирської облдержадміністрації. Однак у цієї траси є своєрідний 1300-метровий гак убік від пожежної частини до школи і далі через самісінький центр села. Так ось, чиєї він власності – незрозуміло.

Чому? Бо в різних документах щодо цього є різне тлумачення. За одними – ця ділянка чітко визначена як обласна, за іншими – місцева. І дійти однозначної думки щодо цього поки не вдається. Роман Миколайович вже з десяток разів їздив у Житомир, сидів над картою доріг Барашівської ОТГ в управлінні дорожнього будівництва разом із тамтешніми фахівцями. Читали документи (паспорти, відводи доріг), співставляли, міряли на карті. Але однозначного висновку поки що не дійшли. Й справді, виходить дивина: в одних документах на цю дорогу зазначені відводи, але в її паспорті про них нічого не сказано. Тож виходить, що ця проблемна ділянка мовби й підпорядковується обласному управлінню дорожнього будівництва. А з іншого боку – мовби й ні, а є власністю місцевої громади.

– Тож ситуація – дуже дивна й фактично тупикова, – говорить Роман Ревчук.

Наша об’єднана територіальна громада готова виділити певну суму коштів для здійснення ремонту цієї дороги. Але тут є одна небезпека. Подавати заявку на отримання інфраструктурної субвенції ми можемо лише на ті об’єкти, які знаходяться на нашому балансі. Тож уявімо, ми подали документи, й отримали субвенцію на ремонт дороги. А раптом потім виявиться, що цей шмат траси не є власністю сільради! Тоді Держаудитслужба звинуватить нас у нецільовому використанні коштів. Отакий тупик виходить…

Втім, нещодавно було знайдено певний компроміс. Обласну дорогу ремонтувала в Барашах фірма-підрядник. Керівництво громади домовилося з робітниками-дорожниками про своєрідний “бартер”. Ті трохи підсипали ями на “нічийній” ділянці. А за це працівників підприємства забезпечили житлом у Барашах на період робіт.

І отаким чином хоча б 200-метровий відрізок трохи вдалося полатати. Але юридично питання підпорядкування цього відводу дороги поки що не вирішене. І ділянка в самому центрі села нині лишається ніби нічийною.

Ситуація в Барашах – рідкісна, але аж ніяк не унікальна. Мабуть, в області є й інші подібні ділянки доріг чи відводи, підпорядкування яких – під питанням через неузгодженість документації. Подавши відповідний інформаційний запит до Міністерства інфраструктури України, ми отримали відповідь за підписом виконувача обов’язків державного секретаря Володимира Дзуєнка, в якій поміж іншого зазначено: “Міністерство не володіє інформацією про загальну протяжність доріг з невизначеним або спірним статусом”. Тож скільки отаких нічийних ділянок доріг в області – невідомо. Але в кожному випадку (як і в Барашах) місцева влада, вочевидь, мусить викручуватися з подібних ситуацій самотужки…

Сергій БОВКУН.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *