В Голландії – все для людини


Про волейбол, хліб по картках і білет у музей ван Гога не на той день – від очевидця.

Феноменальний виступ збірної України з волейболу на вересневому чемпіонаті Європи ще гріє спогадами.

Паралельно з телевізійними репортажами можна було спостерігати за стрічкою Фейсбуку, усвідомлюючи й нашу причетність до історичної події: Віктору Романусі, директору Ємільчинської ДЮСШ, пощастило бути серед числа щасливчиків-уболівальників. Тож коли емоції вляглися, а враження залишились найцінніші, – ми й зустрілися в редакції за чашечкою кави і вже на відстані часу оцінили подорож до Нідерландів.

В Амстердамі – столиці Голландії.

Три лугинці і ємільчинець у Роттердамі

Федерація волейболу України організувала групу підтримки, забезпечивши проїзд і квитки на ігри української збірної, розповідає Віктор Анатолійович. З нашої області, запропонували мені, директору Лугинської ДЮСШ Олександру Бовсуновському та його землякові. Як виявилось, був ще один поліщук: другим тренером збірної є Іван Слинчук, теж із Лугин.

Про харчування й проживання ми мусили подбати самі, тож зупинились у хостелі в Роттердамі – місті, де наша збірна провела три гри (ще дві – в Амстердамі). Пощастило побувати і в Гаазі: у день, вільний від ігор, у неофіційну столицю на березі Північного моря ми дісталися через метро за 4 євро. А враховуючи Берлін і Прагу дорогу туди і назад, відповідно, побачили п’ять гарних європейських міст.

Враження

Так далеко в Європі я вперше, тому було дуже цікаво. Побачили три голландських міста, і не з вікна автобуса: за 10 днів пішки находили більше 100 кілометрів. Найперший висновок – все створено для людини. Вражає кількість велосипедів – це справжній бум; скрізь для них відведені доріжки, машин мало, відповідно, й заторів ніколи немає.

До Роттердама, де мешкає 650 тисяч населення, від Північного моря веде 30-кілометровий канал, і океанські (!) судна заходять у саме місто. Цікаво, що у 1939 році окупована Німеччиною Голландія прокладає під цим каналом тунель і здає його в 42-му, – з вело- та пішохідними доріжками.

Оскільки ввезення їжі обмежене, то домашні харчі швидко закінчилися. І коли довелося на вечерю збігати за хлібом, то продати його за готівковий євро відмовили – тільки по банківській карті. Виявилось, що коштує буханець на наші гроші 78 грн. Але дуже смачний, випікає магазин сам.

Вразила кількість спортивних майданчиків: їх безліч. Це цілі комплекси великих і малих полів, які одночасно зайняті.

Амстердам. Позаду -музей ван Гога.

Куди рухається волейбол

У дні матчів нашої збірної квиток діяв на весь ігровий день, тож мали можливість побачити й інші поєдинки (хоча й довелось пішки повертатись 5 кілометрів, адже група поїхала автобусом).

Тенденція у волейболі не міняється – атлетична, швидка комбінаційна гра. До прикладу: за поляків грав натуралізований Леон – кубинська зірка світової величини. Мене вразила його швидкість, і це при зрості 2 м 1 см. Під нього в поляків – і спеціальна комбінація зі скороченою “дужкою”. Все проходило! Швидкому комбінаційному волейболу важко щось протиставити. Тенденція і за силовою подачею, хоча, бувало, що й планери ейсами ставали, або від них не можна було комбінацію розвинути.

Для гравців нашої збірної, яка вперше на такий рівень вийшла, психологічна складова велику роль грала. І до честі тренера, він намагався налаштувати хлопців. Плюс наша підтримка, незважаючи на те, що було 20 чоловік. Тільки серед поляків нас мало було чути – вони домінували і на майданчику, і на трибунах. До речі, українська група підтримки була найскромнішою на фоні інших країн.

Вразила атмосфера на трибунах із духом доброзичливості й святковості.

Вболівальницький інтернаціонал.

Важко бути глухим і німим у чужій країні…

Хіба думав я у 70-х роках у школі, що треба добре вчити німецьку, бо пригодиться в Голландії… Відтак, мовний бар’єр став найголовнішою проблемою за час подорожі. В результаті, щоб узяти квиток у музей ван Гога, мусив просити колегу із Запоріжжя, та на вході виявилось, що він… на наступний день. Довелося звертатись до адміністрації музею, щоб заладнати проблему. До речі, екскурсії можна замовляти з аудіоперекладом. Тобто біля експонату стаєш на позначене місце, і в навушниках слухаєш про об’єкт. Ще одне свідчення – що все для людини.

Розмовляв Михайло МЕЛЬНИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *