“ЧОРНІ ЛЕБЕДІ” 2020-го …


Традиційно на початку нового року на шпальтах газет, у виходах радіо- та телевізійних ефірів робляться спроби прогнозувати розвиток подій у перспективі найближчих дванадцяти місяців. І хоча прогнози – річ невдячна, бо передбачити плин часу за нинішніх умов дуже важко, все ж таки традиція прогнозувати зберігається. В останні роки вона має ще одну особливість: вчені і, насамперед, політологи-футуристи намагаються передбачити події, які прийнято називати “чорними лебедями”. Саме поняття “чорний лебідь” з’явилося в науці після появи однойменного бестселера американця Нассіма Талеба у 2007 році. З того часу “чорними лебедями” називають важливі і знакові події, яких не чекали, але вони сталися.

Без несподіванок у верхніх ешелонах влади – не обійтися! Але – без яких?

Аби навести хоча б невеличкий приклад появи “чорного лебедя” у житті України “зразка” 2019 року, варто вдатися до підсумків обох виборчих кампаній, які завершилися перемогою теперішнього Президента України Володимира Зеленського та партії “Слуга народу”, яка вперше в історії нашої держави сформувала більшість у парламенті країни. Ще рік тому мало хто із найвідоміших українських політологів та соціологів міг передбачити подібний підсумок. Однак саме цей результат дав старт низці подій, наслідки яких ми й сьогодні неспроможні передбачити.

Які “чорні лебеді” чекають на українців у 2020-му? Чого чекати від року “металічного” щура, який нині видався ще й високосним? Якщо ж бути точним, то рік Щура вступає у свої права аж вночі 25 січня. Тобто подія-катастрофа з українським літаком в Ірані, яка сколихнула і розбудила країну від марафону новорічно-різдвяних свят 8 січня номінально не може вважатися “чорним лебедем” нового року. Але що сталося – те сталося. Тепер важливо зрозуміти, чого ще варто остерігатися від найближчого майбутнього.

Як не крути, а найважливішим питанням, яке поспішає потрапити в епіцентр подій загальноукраїнського масштабу, стане очікуваний розгляд у Верховній Раді України законопроєкту про запровадження ринку землі. Можливий резонанс ухваленого закону, який дасть старт процесу купівлі-продажу землі, залежить від того, наскільки уважно і ретельно народні депутати поставляться до висловлених раніше зауважень і доповнень. Але тривожні відчуття стосовно розвитку подій навколо “земельного питання” сьогодні притаманні не лише політикам, але й більшості громадян України. Закон про продаж земель сільськогосподарського призначення якраз і може стати “чорним лебедем” 2020 року. Передбачати розвиток подій у ході його остаточного розгляду та прийняття у парламенті сьогодні важко, однак ймовірність загострення ситуації у житті України є достатньо високою. З цього приводу не менш важливою стане поведінка правлячої верхівки України, бо “чорні лебеді” цілком можливо можуть “залетіти” на орбіту життя вищого політичного керівництва держави. Принаймні тривога за досить вірогідне протистояння оточення Володимира Зеленського і “команди” міністра внутрішніх справ Арсена Авакова сьогодні має всі шанси бути важливим подразником у житті всієї України. Але чи дійде розвиток подій у змаганні політиків до появи чергової неприємної несподіванки, що потягне на рівень “чорного лебедя”? Як кажуть, питання із питань.

Навмисне не загострюємо уваги читача на важливості подій, які щодня відбуваються на сході України. Але хтозна, чи не “підсуне” українцям чергового неочікуваного “чорного лебедя” зразка 2020 року якраз війна на Донбасі.

Звісно, хотілося б – без “чорних лебедів” … Але ж?

Однак якщо ми говоримо про прогноз для мешканців конкретного адміністративного району Житомирщини, то тут прогнозувати простіше, хоча закономірності загального, або загальноукраїнського масштабу і тут стають визначальними. І все ж доводиться стверджувати, що Ємільчинський район, як і переважна більшість адміністративних районів Житомирщини, вступив у завершальний рік своєї історії. Якщо реформа із децентралізації влади в Україні буде продовжуватись у 2020 році, адміністративно-територіальний поділ нашої держави вже наступного року зазнає істотних змін. Ну, а місцеві вибори осені 2020-го остаточно закріплять статус об’єднаних територіальних громад (ОТГ) як основної ланки місцевої влади в Україні.

Особливих сенсацій на поприщі реформи із децентралізації у межах нинішнього Ємільчинського району чекати не доводиться, оскільки всі шанси на збереження поділу території району між двома громадами (Ємільчинською та Барашівською) зберігаються як однозначні та невідворотні. Інше питання – кого виберуть мешканці обох вище згаданих ОТГ на території поки що існуючого Ємільчинського району у якості депутатів і керівників? Від цього залежить дуже багато, але мусимо визнати, що у низці новоутворених (об’єднаних) громад Житомирщини під час виборів восени 2020 року без появи “чорних лебедів” очевидно не обійтися. Але, повторимося, прогнозувати результати виборів у нашій країні із кожним роком стає дедалі складніше, тому обмежимося тим, що майбутня і очікувана виборча кампанія літа-осені 2020-го буде унікально (!) важливою, а тому мало передбачуваною.

І все ж таки дещо передбачити у нашому щоденному житті сьогодні реально і можливо. Те, що наші співгромадяни продовжать у 2020 році активні пошуки кращих і більших заробітків за кордоном – факт незаперечний. Однак вже сьогодні відомо, що українська влада поки що на рівні розмов та обговорень готує для заробітчан певні несподіванки. У вигляді податків на зароблене, або – за надіслані до близьких чи родичів кошти з-за кордону. Чи “потягнуть” подібні наміри на статус “чорного лебедя”, сказати важко, але, як кажуть у народі – “не приведи Боже”.

Стосовно перспектив для учнівської молоді, то вони залишаються на рівні екзаменів у вигляді ЗНО і вступу до “вишів”. Щоправда, вищих навчальних закладів в Україні вже до осені поточного року поменшає, а переважна більшість студентів у тих, які залишаться, навчатимуться за власний кошт. Тобто – за гроші батьків і родичів. Про якість освіти говорити не доводиться: це не прогноз, а констатація того, що вона невпинно погіршується. Очевидно – до появи чергового, непередбачуваного рівня, – “чорного лебедя”. Не кращі справи сьогодні і на обрії вітчизняної медицини, реальне реформування якої тепер відкладене на невизначений термін. Але головне якраз і полягає у тому, що саме сфера охорони здоров’я найчастіше приносить у наше життя печальні і сумні звістки. Навіть, якщо це і не “чорні лебеді”.

На цьому можна поставити крапку. Адже намагання скласти прогноз нині призводить здебільшого до невтішних висновків. Навіть якщо щоденне життя зберігатиме хоча б видимість стабільності і не буде позначене частою появою нових “чорних лебедів”, песимізму у настроях та очікуваннях у нас не поменшає. Поки що і на жаль.

Віктор Радчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *