Окрилена поетична доля Тамари Васильєвої-Плисак


У снах буваю часто в рідному селі –

Душа лататтям білим розцвітає.

Я – Уборті краплина у Дніпрі,

Й міський спориш земний мій шлях встеляє.

Такими щемливими рядками полісянки-полтавки Тамари Марківни Васильєвої розпочну розповідь про цю незвичайну людину, її барвистий життєвий та поетичний букет.

Народилася Тамара Марківна в Кулішах, у сім’ї філологині Марії Іларіонівни Плисак, яка понад тридцять вісім років присвятила педагогічній праці.

Улюбленими предметами у Тамари були біологія та хімія, які викладала Галина Варфоломіївна Саламаха. Полюбляла дівчина і російську літературу, а особливо – поетичні п’ятихвилинки Єви Володимирівни Радченко. З великою повагою згадує також першого вчителя Степана Мусійовича Майдановича.

Зрозумілим був вступ Тамари на природничий факультет Житомирського педінституту ім. І. Франка. Особливо, після цікавих розповідей про студентське життя старшого брата Анатолія.

Після навчання Тамара повернулась на рідну землю – в село Бараші, де у новозбудованій школі п’ять років (1986-1991) викладала біологію та організовувала позакласну роботу.

Затим разом з родиною Тамара Марківна переїхала до Кременчука, де проживає нині і працює в районному Будинку творчості, спочатку була методисткою, а від 2002 року – директоркою та викладачкою туристичного гуртка.

Доля цієї жінки має два крила – поліське і наддніпрянське, а дві її батьківщини, ніби дві гілки в яблуневому саду, що схрестилися і переплелись.

Перший вірш юна Тамара написала у десятому класі. А вже у 2012-му в очолюваному нею закладі заснувала літературну вітальню “Передзвони”.

Наставником для Тамари Марківни став Олексій Тичко з Черкащини (член Національної спілки письменників України, автор трьох та співавтор понад десяти поетичних книг).

Перше друковане видання Тамари Васильєвої – колективна збірка “Натхнення”, видана у 2013 році в Кременчуці. Декілька місяців потому світ побачила її збірка “Сорок вісім кроків”.

Корисною була і школа відомого українського письменника, публіциста, громадського діяча Володимира Шовкошитного, у видавництві якого пізніше побачили світ наступні дві книги Васильєвої “Колекція дум” та “Мамина хустка”. Остання по праву вважається основою її творчості та мистецьким перевеслом Кременчука та Ємільчиного. Саме оця книга покликала авторку в мандри країною і додала нового визнання на різних літературно-мистецьких заходах.

У 2016 році наша землячка стала членом Спілки літераторів Кременчука “Славутич”, а у 2018-2019 роках ввійшла до літературної спільноти Житомирщини. Далі колесо закрутилося: конкурс-фестиваль “Житомир TEN”, літературно-мистецький фестиваль ім. В. Нестайка, житомирська “Розстріляна молодість” (дипломант).

Тамара Марківна є співавтором колективних збірок “Натхнення” (2013), “Осінь у камуфляжі” (2014), “Рудик” (2015), “Поетична топоніміка” (2016), “Він, Вона і війна” (2016), електоронних збірок Всеукраїнського освітньо-культурного проєкту “Рідний край у словах і барвах” (м. Дніпро, 2016) та поезій “Мальви для героя” (м. Дніпро, 2019), “Ангели світла” (2017). А її оповідання про загиблих на війні братів Дудків із Сумщини принесло їй перемогу на конкурсі оповідань “Open World”. Це – один із шести творів, що були відзначені серед майже шестисот конкурсних робіт. Їх перекладуть англійською та публікуватимуть у США.

Багато років авторка співпрацює з львівським художником Віктором Курилом, уродженцем Полтавщини. Його малюнки прикрашають дві збірки поетки.

У творчому доробку мисткині є й ціла низка пісень. Одна з них – “Кременчуцький край”, на музику місцевого композитора Олександра Левицького стала візитівкою Кременчуцького району.

Сьогодні Тамара Марківна хоче видати четверту збірку – “Перетворення”, матеріали для якої майже готові.

Секрет невтомності, мудрості і краси Тамари Васильєвої у тому, що вона і нині черпає силу зі свого дитинства, любить поліський край, живе настановами батьків. А її великою радістю і гордістю є донька Олена, за фахом – перекладачка англійської мови.

23 лютого чарівній жінці, педагогу, творчій і мудрій людині з молодою душею виповнюється 55 років. Побажаємо ж Тамарі Марківні щоб і надалі її життєвий шлях був багатим на успіхи, наповнений новими планами і здобутками.

Петро СКИБА, член Національної спілки краєзнавців України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *