Про хліб від Миколи Жилюка

Єгипетське слово “клібанос” означає “горщик, де замішують тісто”. Індоєвропейське “кхлайбос”, прибалтійське “лайб, хляйбс” – усе це назви хліба.

В Україні хлібом називали жито й казали: “Хліб – усьому голова”. Знайдені на Миколаївщині житні зерна, яким сповнилося три тисячі років, зберігаються в селі Великій Цвілі Ємільчинського району – в музеї Хліба.

Діє він у місцевій середній школі вже 28 років. Заснував музей вчитель фізичного виховання Микола Жилюк, – розповідає Галина Малин на сторінках газети “Житомирщина”.

 Він і донині його очолює. Як розповідає засновник, початок експозиції поклав батьків ціп. Допомогу в створенні музею надавали учні, їхні батьки, вчителі. Дев’ятикласник Сергій Ловгенюк, приміром, змайстрував копію вітряка.

Великоцвіляни принесли в музей дбайливо збережені віялки й млинки, ступи й товкачі, діжки для зерна й крупорушки, маслобійки й олійниці.

У селян від діда-прадіда збереглися навіть ярмо для волів, дерев’яний плуг, кам’яні й дубові жорна. Ще один цікавий експонат є у музейній експозиції – не прості жорна, а цілий унікальний домашній млин із металевим редуктором.

Його зробив умілець із сусіднього села Тайків Талимон Майструк. Під час Великої Вітчизняної цей пристрій “позичали” в майстра партизани С. А. Ковпака, а потім повернули. Кілька експозицій, на яких відтворено життя селян, подарував музею інший місцевий умілець – різьбяр по дереву Т. Г. Романчук.

Експонати-фігури він вирізав однією рукою. Друга рука в нього зранена війною. З-поміж усіх цікавинок музейних привертає увагу також… машина для випікання млинців. її подарували гості з Києва. Звісно, в музеї хліба є хліб. І пайка з блокадного Ленінграда — шматочок вагою 125 грамів. І хліб солдатський, який споживали воїни у Велику Вітчизняну.

І хліб космонавтів. Демонструються “секретні” космічні “буханці”, яким уже 25 років. Вага кожного – 3,5 – 4,5 грама. Стільки космонавтові вистачає на один ковток. Якщо було б більше, то в стані невагомості зайві крих¬ти можуть потрапити в стравохід чи легені, що дуже небезпечно… Специфічна їжа для підводників, десантників, спецназівців, альпіністів теж виставлена в музейних вітринах. А також – сучасні вироби пекарів із Ємільчиного, чий хліб – дуже смачний. Вражає відвідувачів ще один експонат – “Цар-хліб”. Це – високий сніп, оповитий широкою стрічкою.

Він складений з основних зернових культур Полісся – пшениці, жита, ячменю та вівса…

Ознайомитися зі скарбами, зібраними в музеї Великої Цвілі, змогли нещодавно жителі Новограда-Волинського в рамках літературно-мистецького свята “Лесині і джерела”. Микола Жилюк та його помічники-ентузіасти привезли до міста на Случі ВІСІНУІ тонн експонатів. їх виставили просто неба в центрі міста. Всі бажаючі могли побачити й помацати старовинні речі, про які, може, й не чули ніколи, особливо молодь.

Ціпи, товкачі, крупорушка, столітній вулик, жорна в багатьох викликали подив, а в старших людей – спогади про сільське дитинство. Дехто навіть пробував одягти ялові чоботи, сісти за парту церковно-приходської школи; примірявся, як взяти ціпа чи піднести дерев’яну валізу. Чоловіки ходили навколо давнього самогонного апарата й розпитували Миколу Жилюка, яку оковиту цей пристрій він продукував…

Керівник музею охоче давав усім пояснення і запрошував відвідати Велику Цвілю та побувати в залах з експозиціями. Додавали ж доброго настрою відвідувачам відкритої виставки цього унікального сільського музею виступи самодіяльних аматорів – гуртів “Полісся” і “Цвіляночка” з Тайків та Великої Цвілі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *