Легендарний партизан

Я, член ветеранської організації селища міського типу Ємільчине Житомирської області Філоненко Ольга Несторівна, в роки війни з фашистами була учасницею партизанського з’єднання Героя Радянського Союзу генерал-майора Наумова Михайла Івановича.

22 червня 1941 року він у званні старшого лейтенанта, перебуваючи на посаді начальника відділу штабу Сколенського прикордонного загону, брав участь у перших нерівних боях з гітлерівцями на кордоні, разом з іншими бійцями у зелених кашкетах виходив з ворожого оточення. Згодом, очоливши з’єднання народних месників, Наумов став грозою для окупантів і легендарним героєм серед місцевого населення.

Його ім’я і нині шановане у прикордонні, зокрема, у нашому смт Ємільчине, чия «біографія» тісно пов’язана з партизанським генералом. (Із листа до Голови комітету організації ветеранів ДПСУ до газети “Прикордонник України”. Розповідь про народних месників була надрукована в №5 за 7 лютого 2014 року.)

 

 …Овіяне славою партизанське з’єднання під керівництвом Михайла Наумова, якому Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 березня 1943 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, 13 листопада того ж року, після кровопролитних боїв за села Ришавка і Бондарівка, оволоділо райцентром Ємільчине, що на Житомирщині. Декілька тисяч солдатів місцевого німецького гарнізону і тих, які охороняли величезні склади, вщент заповнені зброєю, боєприпасами, одягом, медикаментами, а також продуктами для фронту, у паніці відступили до Новоград-Волинського.

Важко передати на словах радість, з якою ємільчинці зустрічали своїх визволителів.

Поранених, зголоднілих, обезсилених у нерівній боротьбі з агресивним ворогом наумівців місцеві жителі розмістили у своїх домівках. Жінки готували для них їжу, пекли хліб, прали і латали їхній одяг. Ковалі взялися підковувати партизанських коней. А німці у ці дні з літаків мішками на голови жителів розкидали листівки, у яких попереджали: «Хто допомагатиме партизанам, той буде розстріляний або повішений». Проте їхнє залякування карами не спрацювало.


Майже на цілий місяць Ємільчине стало центром партизанського краю на Житомирщині. З боями відбиваючи періодичні атаки німців, господарями у ньому були наумівці. Захопивши три ешелони із зерном та склади з недоторканним продовольчим запасом 8-ої танкової армії, вони своїми кіньми на підводах розвозили жителям райцентру і навколишніх сіл усе награбоване окупантами, роздавали овець, корів і телят. За рахунок із покинутого німцями складу боєприпасів і витягнутої з річки Уборть гори «цинків» з патронами, «прихованих» відступаючими німцями, поповнили своє озброєння і тепер щоночі виходили на бойові завдання. Вони підривали мости на залізничних дорогах, шматуючи колії, виводили з ладу фашистські ешелони з живою силою і технікою, блокуючи їх рух у напрямку до Києва. На шосейних дорогах, котрі вели на Олевськ і Білокоровичі, народні месники із засад знищували танки, бронемашини та захоплювали зброю.

У фашистів горіла під ногами поліська земля. Ворог звірів, лютував, намагався захопити Ємільчине і щоразу відступав під натиском партизанів. За голову їхнього командира німецьке командування об’явило нагороду в 50 тисяч дойчмарок. Та про зраду не могло бути й мови — наумівці любили свого безстрашного командира. Дуже шанувало його й місцеве населення та чим могло допомагало своїм захисникам-партизанам.

4 грудня 1943 року командир з’єднання, якому вже було присвоєно військове звання генерал-майора, на зібранні перед жителями Ємільчиного повідомив: «Столицю України вже звільнено від фашистів. За лічені дні до вас прийде Червона Армія. А ми підемо далі, на захід, громити ворога. Вам, ємільчинцям, від партизанів низький уклін за допомогу», — подякував Наумов.

Наступного дня фашисти кинули для знищення партизанів великий каральний загін: 10 танків, бронемашини, озброєних мінометами та кулеметами солдатів. О 2-ій годині ночі розпочався бій за наше селище, але генерал, отримавши нове завдання та поповнивши свої ряди місцевими добровольцями, головні сили повів на Городницю. Залишене ним бойове прикриття підбило 5 танків, знищило мости через річку Уборть і своєчасно зупинило карателів. Пізніше народні месники у населеному пункті Городниці Новоград-Волинського району влаштували на полі бою гітлерівцям таке пекло, з якого змогли врятуватися лише одиниці. За участь у звільненні Житомирської області від фашистських загарбників командир партизанського з’єднання був нагороджений орденом Богдана Хмельницького. Зустрівши війну на кордоні старшим лейтенантом, він через усі пекельні випробування з честю проніс звання прикордонника, ставши легендою партизанського руху при звільненні рідної землі від ненависних окупантів.

…Жителі нинішнього Ємільчиного свято бережуть пам’ять про партизанського командира Михайла Наумова. 21 вересня 2009 року на честь 100-річчя від дня народження героя-прикордонника на будинку Ємільчинського краєзнавчого музею встановили меморіальну дошку. Виготовили її за кошти колишніх партизанів, ветеранів війни та добровільних внесків місцевої молоді. На всі свята, зокрема, дні прикордонника, перемоги та партизанської слави тут завжди збираються жителі нашого селища, щоб покласти квіти й вшанувати пам’ять легендарного героя, вихованого кордоном, про його бойову діяльність розповідають в школах району і місцевій гімназії, а поети-аматори складають вірші. Ім’я Героя Радянського Союзу генерал-майора Наумова Михайла Івановича назавжди вписано в історію нашого Полісь кого краю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *