Водо- чи грошоочисні споруди?

Вже й не пригадати, як давно найбільшою ознакою літечка в Ємільчиному став неприємний запах цвітіння річки Уборть. Та минулий червень стартував із рекордом: задушлива смердота перехоплює подих.

Звернувшись до очільника громади Леоніда Філоненка, завідуючого відділом лабораторного центру Анатолія Крилова та громадського активіста, в тому числі, із зарибнення Уборті Сергія Волощука з питанням щодо причин такої згуби не тільки для дихальної системи людей, а й флори і фауни водної артерії, почули одностайне: “Опадів нема, водойма зміліла, водорості гниють. Чекаймо дощу”. Підозри ж про можливий злив у річку ще й нечистот із селищної водоочисної системи відкидають, проте віри я не йму – занадто характерний запах від води. Відтак вирушаю на одну з “приток” Уборті.

 Буквально з “душком” виявилась не лише екскурсія навкружки величезних очисних ємностей, куди стікаються змиті наслідки людської життєдіяльності з трьох райцентрівських КНСок (каналізаційно-насосні станції), а й те, що вдалось дізнатися.

Так, сьогодні нечистоти гіпотетично проходять три ступені очистки: в первинному відстійнику лишається “вагоме”, далі по трубі стікає в приміщення, де в резервуарах повинна відбуватися аерація (насичення киснем) рідких відходів, та, на жаль, не відбувається, а в осілому активному мулі мають рости й очищати нечистоти своєрідні мікроорганізми – личинки, які без вищезгаданого закиснення не живуть, тож їх у принципі нема. “Вони не вмирають. Коксуються в очікуванні сприятливих умов”, – обнадійливо прокоментував нинішніх коматозних личинок очільник “Водоканалу” Володимир Кот. Подальший маршрут майже неочищеної рідини пролягає в ще один резервуар, звідки вже прямісінько несеться… в річку (близько 300 кубів на добу). Як зауважив один із працівників очисних споруд: “Без дощу річку поповнює лише каналізація”. Це тягнеться з року в рік, але нинішній занадто обезводнений і наші відходи геть здолали водойму. Результат – нюхаємо, іноді – беззастережно купаємось самі, з дітками…

Смішно сказати, але свої безпосередні функції селищні очисні системи майже втратили після… останнього ремонту, якого “зазнали”, інакше й не скажеш, у 2012 році. Замовник і розпорядник коштів – Управління екології області, підрядник – київське ТОВ “Екофлок”. На запитання про кількість витрачених коштів на ремонт нинішній керівник “Водоканалу” і селищний голова відповідають: “Хтозна. Це було в компетенції області”. Хоча й мало віриться, що місцеве керівництво зовсім не володіло інформацією по справі ремонтних робіт, але відсутність прозорості зробила своє: столичні майстри нову систему очистки ніби приладнали, проте без автоматичного підключення і відповідного навчання місцевих працівників щодо роботи зі встановленим обладнанням.
То що це було: нечистоти чи гроші відмивали?

З приїздом “НТ” керівник із інженером “Водоканалу” запустили в ручному режимі аерацію і запевняють, що роблять це періодично на свій страх і ризик. Киснева реанімація бактерій відбуватиметься поступово. При цьому директор КП запевнив, що за сприяння області є надія впродовж місяця віднайти горезвісний “Екофлок” і змусити їх усунути недоліки та підключити всю систему очистки для роботи в автоматичному режимі.
В. РОМАНЧУК,

“НТ” №27