Вулиці Ємільчиного заполонили собаки

Тема проблемного співіснування жителів райцентру і вервечок бродячих псів, що не просто вештаються нашими вулицями, а й нападають на перехожих, неодноразово висвітлювалась на шпальтах “НТ”.

Історія повторюється. На позаминулому тижні до редакції в розпачі звернувся один із мешканців вулиці Шелушкова: зграї собак щодня полюють біля приватних будинків на курей: ані відігнати хижаків, ані відбити птицю не вдається.

Навряд чи є сенс знову казати про небезпечне сусідство людей із чотирилапими агресорами та бездіяльність тих, хто мав би цим перейматись. Єдине – нагадаємо “адреси”, куди треба звертатись із вищезгаданою бідою.

Спитайте в себе –

чи не моя собака, яку я вигнав із двору, бо набридла, додала в кількості зграї? Тільки уважніше: принаймні, на трьох “безбудченках” є ошийники, відтак – Гавчики мають власників. А ще підростає “майбутнє” – цуценята, яких ви викинули свого часу під крамниці, школи, лікарню, але зміцнівши, вони захочуть посмакувати домашньою курятинкою.

Ветлікарня

не вирішує питання з очищення наших вулиць від собак. Хіба що, згуртувавшись, населення відловить песиків і самотужки привезе їх до “місця тимчасового утримання бездоглядних тварин” (розрахований приблизно на 10 голів), розташованого на території закладу. Уточнення: привезти “голови” – півділа, мусите забезпечити й харчі для нелюбих Тузиків, бо коштів на це у лікарні – катма. Не готові на подібні жертви? Тоді вам до гаранта місцевого масштабу – очільника громади, якому свого часу ввірили всі наші турботи і клопоти.

Селищна рада

попри неможливе мусить відреагувати належним чином на індивідуальну чи колективну письмову (!) заяву з будь-якої проблеми і “собачої” зокрема. Тільки не мовчіть, перемовляючись лише між собою: “А хіба вони (керівники) самі не бачать!”. Я думаю – бачать, але “не дуже”, бо в більшості пересуваються автівками, а не пішки з дитячими візками, чи важкими торбами в руках, а хоч би й просто прогулюючись – й усе це перебіжками між зграями собацюг із вишкіреними іклами.
В. РОМАНЧУК,

“НТ” №31