Це серйозне змагання серйозних чоловіків у професійній майстерності. Лісники змагаються між собою у вмінні швидко і безпомилково замінити ланцюга бензопили, точно розкряжувати колоду, вправно і за лічені секунди обрізати сучки  та в задану точку “покласти” зрізане дерево, а потім ще й продемонструвати глибокі знання технології лісового господарства, біології, медицини. Без багаторічного досвіду роботи в лісі, природної вправності, кмітливості на таких змаганнях робити нічого.

Саме в лісах Ємільчинського району вперше в області в 1999 році започаткувалась традиція проводити ці змагання. Потім вони проводилися щорічно в різних районах. Останнє – 29 липня цього року – у Білокоровицькому лісгоспі Олевського району.

 Представник Ємільчинського лісгоспу Вільям Охріменко вчетверте представляв район на цих престижних змаганнях.

  На знімках, зліва направо – Вільям Охріменко, Віктор Мельник, Юлія Галицька; фрагмент змагань.

Досвідчений професіонал, він досконало володіє всіма тонкощами майстерності, достатніми для вправної роботи в лісі. Але змагання лісників давно вже набули безкомпромісного спортивного характеру, облік часу на виконання операцій ведеться тут на секунди, навіть на долі секунди. Така надвисока вправність і швидкість не надто потрібна у щоденній роботі в лісі, де набагато важливішою є витривалість, здатність виконати роботу не стільки швидко, скільки в більшому її  обсязі.

І авторитетний трудяга   Вільям Юрійович, який в лісі працює за двох, на жаль, не є фаворитом у цих, скоріше спортивних, ніж професійних, змаганнях. Тож, у відповідності з принципом: “головне – не перемога, а участь”, він впевнено посів місце в середині рейтингового списку найкращих лісорубів області, де фаворитами вже багато років підряд є представники Лугинського та Словечанського лісгоспів.

 Зате ємільчинці відзначилися в іншому. Культурну програму змагань – музичний супровід багатогодинного професійно-спортивного марафону – забезпечував дует “Едельвейс” із Малої Глумчі у складі Юлії Галицької та Віктора Мельника. Чудові голоси, особливо Юлії, незаперечне вміння виконавців “вкласти душу” в кожну з виконуваних ними пісень, відповідний характеру заходу та складу його учасників, репертуар з переважно прекрасних українських пісень та кращих творів світової інструментальної музики стали справжньою родзинкою турніру, яка найбільше запам’ятається багатьом його учасникам. Адже, на превеликий жаль, домінуюче місце в переліку музичних творів, які виконують сьогодні численні місцеві весільно-танцювальні гурти, вже багато років посідає низькопробна російська попса та зеківський шансон. Тож, шановні Юлія та Віктор, залишайтесь у своїх музичних смаках такими, як ви є! Мода на порожні, без жодного словесного і музичного змісту, пісеньки і тюремну “романтику” пройде, а виконувані вами українські пісні є цілком сучасними сьогодні і будуть такими ще дуже довго!

Текст і фото – Степана Василюка, редактора Лугинської районної газети “Промінь”, спеціально для “Народної трибуни”