Симонівці плекають надію на свою ОТГ

У “районці” уродженець Симонів Володимир Демченко побачив повідомлення про те, що до 12 липня місцеві ради можуть внести зміни до Перспективного плану об’єднання територіальних громад (далі – ОТГ). У зазначеному плані вже йдеться про Барашівську ОТГ, до якої могла б увійти й Симонівська, але, вона, як і ще чотири сільради, відмовилась приєднуватись.

Отож, знаний у барашівсько-симонівському осередку активіст Володимир Євгенович разом із односельцями за кілька днів оповістили своїх земляків про схід села, що й відбувся позаминулої неділі в сільському будинку культури. Планувалось провести збори громади, на яких проінформувати жителів про об’єднання та вирішити, долучатись до нього чи ні, й відповідно процес документально зафіксувати. Але вийшло не зовсім так, як сподівались…

 Прийшло на зустріч більше 30 небайдужих (всього у Симонівській сільській раді – близько 480 жителів). Володимир Демченко оголосив питання порядку денного та запропонував обрати голову зборів, секретаря, лічильну комісію. Його ініціатива відгуку в людей не знайшла. “На якій підставі ти хочеш провести, ти що, депутат?” – запитав його присутній симонівській сільський голова Сергій Денисюк. Коли визначились із “підставою”, вирішили, що це будуть ніякі не збори, а “просто інформація”. Її розповів згодом гість – Барашівський сільський голова Сергій Варварчук.

Очільник сусідньої громади говорив про переваги об’єднання, до яких належить наближення адміністративних послуг до населення, розширення компетенції вирішуваних питань, значне матеріальне забезпечення та фінансова самодостатність, місцеве регулювання гуманітарної сфери та ін. Прозвучали й умови створення ОТГ: відстань від найвіддаленішого села до центру – не більше 20 км (в деяких випадках 25), можливість не більш, як за 30 хв. службам швидкого реагування дістатись до місця виклику, нерозривність території тощо. Серйозним аргументом “за” ОТГ Сергій Вікторович вважає те, що землі, які знаходяться за межами нинішніх сіл у разі місцевого реформування переходять у відомство громад – відповідно зростають можливості збереження лісів та земельного ресурсу. Зараз цими ділянками розпоряджається на свій розсуд обласне управління Держгеокадастру, не цікавлячись місцевими реаліями. Проте відгуку в аудиторії його слова не знайшли, а були віднесені до розряду “лірики”.

У підсумку очільник симонівської громади наголосив, що об’єднання – справа добровільна, відповідно їх ніхто не змусить долучитись до барашівців. Він дав зрозуміти, що сьогодні Симонівська сільська рада має гарне фінансове забезпечення – вільний залишок складає близько мільйона гривень, отож, можливо, з’явиться кращий варіант для них. Він зазначив, що на сесії сільської ради було прийнято рішення утриматись від об’єднання із барашівцями на підставі опитування місцевого населення, яке попередньо провели депутати кожен на своєму округу. Також дехто із присутніх висловив сподівання окремішності симонівської громади. Більшість виявила відвертий скепсис щодо успіху цієї реформи, зважаючи на негативний приклад інших ініціатив у нашій країні та значний рівень корупції. Вони бояться, що з об’єднанням із сільського бюджету зникне мільйон, закриють школу й ліквідують робочі місця, а люди в черговий раз стануть жертвами “територіального експерименту”. Їх страх настільки великий, що, здавалось, запевнення про залишення на місцях всіх сільських бюджетних коштів об’єднаних громад, про вирішення долі установ соціальної сфери на місцевому рівні й ніяк інакше, вони не чули.

…Заслуговує поваги консолідація присутніх щодо відстоювання свого права на гарантовану законом “добровільність”, але викликає занепокоєння різке неприйняття альтернативи сьогоднішній системі місцевого управління.

Г. КОЛЕСНИК,

“НТ” № 27