В цілому мед може претендувати на звання “національного продукту” України. Наша країна входить до п’ятірки провідних “медових держав” як за валовим обсягом виробництва, так і за споживанням цього продукту на душу населення. В Україні близько 700 тисяч осіб, а це півтора відсотка населення,які займаються розведенням бджіл і виробництвом меду!

В селі Маринівці, що знаходиться за 500 метрів від маленького природного джерельця, з якого бере свій початок річка Уборть, нині проживає ветеран праці, Пасічник-аматор з великої літери Микола Юхимович Голяка. Понад 34 роки він сумлінно відпрацював майстром виробничого навчання в ПТУ-16 м. Коростеня.

Любов і тягу до “божих” комах ще в дитинстві Миколці прищепив і передав досвідчений сільський пасічник, його отчим Максим Данилович Майданович, Вже в свої 10 років хлопець був активним помічником у нього на Рихальській радгоспній пасіці (60 бджолосімей) та в утриманні домашньої пасіки, яка складалася з десяти бджолосімей. Завдяки такому захопленню Миколі хотілося мати своїх бджіл ще з дитинства. 

Та бажання це довго не могло втілитися в життя, оскільки за опанованою після трирічної строкової військової служби спеціальністю він став міським жителем. Необхідно було облаштувати спочатку сімейне життя. Згодом прийшов, як то кажуть, свій час і для заняття улюбленою справою.

Спочатку в м. Коростені обзавівся двома вуликами. Це був 1982 рік. Згодом свою пасіку збільшив та перевіз її на околицю рідного села Маринівки, на обійстя до своєї мами Ганни Артемівни. Робота в місті, улюблена справа в селі – все йшло добре. З нетерпінням чекав вихідних, щоб поїхати в рідне село і побути наодинці з пасікою, перевірити і доглянути бджолині сім’ї, почути їхнє гудіння та відчути життєдайну енергію.

Нині Микола Юхимович на заслуженому відпочинку, постійно проживає в Маринівці і утримує на своїй пасіці 48 бджолосімей. В цілому на обійсті мами умілими і невтомними руками Миколи Юхимовича створено всі умови, щоб було в господарстві зручно й затишно не лише для людей, але й для бджіл.

Тут, наче в ботанічному саду – спеціально для бджіл розбиті квітникові клумби ехінацеї, фацелії, лофану, упорядкований невеличкий сад, охайні маленькі грядочки для вирощування сортових овочів і, звичайно, як на пасіці, високий тин.
Спостерігаючи за цим надбанням, сьогодні впевнено можна стверджувати, що Микола Голяка майже за тридцятирічний пасічницький стаж пізнав маленькі і великі секрети бджільництва.

Адже на своїй пасіці він вже втілив у життя чимало власних ідей щодо конструкції та вдосконалення вуликів. Декілька років тому, можливо, першим на Ємільчинщині, реалізував свій давній задум: виготовив і обладнав оздоровчий вулик-лежак. Це той самий вулик, точніше, чотири вулики, скріплених разом, а зверху – обладнано місце для відпочинку.

Нині на його пасіці їх вже три, один з них – вулик-лежак на 8 бджолосімей.
Ефект таких оздоровчих вуликів лежаків неперевершений. Почувши про їхні лікувальні властивості, в літній час на його пасіку почало приходити багато бажаючих. Позитивним є те, що нікому він не відмовляє полежати у власноруч виготовлених вуликах-лежаках.

При цьому, спостерігаючи і спілкуючись із відвідувачами, Микола Юхимович розповідає, що переважна більшість тих, хто побував у його вуликах-лежаках, завжди повертаються додому з хорошим настроєм, відчуттям відновленого здоров’я та бажанням ще раз побувати тут.
При цьому варто відмітити, що всі столярні роботи з виготовлення і вдосконалення вуликів виконує Микола Юхимович сам, оскільки є професійним столяром.

До служби в армії отримав і працював саме за цією професією.
Щороку Микола Юхимович буває і активно спілкується на різних семінарах бджолярів. Він постійно передплачує журнал “Пасіка”, уважно читає і спілкується з його читачами, має велику добірку літератури про бджільництво. Останніми роками Микола Голяка перейнявся вивченням лікувальних властивостей меду та інших продуктів бджільництва (маточне молоко, квітковий пилок (бджолине обніжжя), перга (бджолиний хліб), забрус, прополіс (бджолиний клей), бджолиний віск, настоянка воскової молі). Зрозумівши і пізнавши їхню цінність, він оволодів технологіями їх видобутку, придбав і виготовив необхідні спеціальні пристрої. Сьогодні він застосовує і дає добрі поради рідним та близьким щодо використання цих продуктів.

Нещодавно руками Миколи Голяки з липи завтовшки 80 см виготовлено колоду-вулик, яку встановлено біля витоку річки Уборть. У неї поселено сім’ю бджіл. Встановлено її там на знак того, що за існуючою легендою назва річки Уборть походить від бортництва (бджолярства), тобто річка тече у “борть”.

Спілкуючись із Миколою Юхимовичем, давно помітив, що від утримання пасіки він має надзвичайно велике моральне задоволення. А ще він ніколи не мав і не має жодних проблем з реалізацією меду. Висока якість продукту впродовж багатьох років вже сформувала цілу мережу постійних покупців. Ними є односельці, мешканці навколишніх сіл: Рихальське, Андрієвичі, Симони, а також багато вихідців із цих сіл, які щорічно здалеку приїжджають до нього на пасіку.

Полюбляють приходити до Миколи Голяки помилуватися пасікою односельці. З особливим захопленням завше спостерігають за пасікою дітлахи. Щорічно влітку для допомоги і відпочинку до нього з Києва приїжджає його внук Денис. Можливо, він та хтось із місцевих дітлахів в подальшому будуть добрими продовжувачами нелегкої, цікавої, необхідної і корисної справи – бджільництва.
В цьому році у п’ятому номері журналу “Пасіка” опубліковано фотографії і коротку розповідь про Миколу Голяку, які він особисто направив на оголошений фотоконкурс “Як ми пасічникуємо”.

Після цієї публікації до Миколи Юхимовича за порадами вже звернулося чимало пасічників із різних куточків України, надійшли також прохання приїхати і полежати у вуликах-лежаках. Все це – визнання і висока оцінка його багаторічної невтомної і натхненної праці Пасічника-аматора. Це своєрідний подарунок йому до доброго ювілею – 70-річчя з дня народження, яке він невдовзі буде відзначати.

Розповідаючи про своє життя, про свій тернистий життєвий і пасічницький досвід, Микола Голяка з гордістю відмічає: “Я все життя живу і працюю за своїм власним життєвим кредо: роби те, що любиш, люби те, що робиш, люби тих, для кого робиш”.

П. СКИБА,

ветеран військової служби, полковник м. Рівне – с. Андрієвичі