Петлюрівці не раз ступали на ємільчинську землю, несучи із собою грабежі та вбивства. За даними різних джерел – це було у листопаді 1918 року (вони гостювали тут до середини квітня), на весні та в середині серпня 1919. Розповісти про ті події, мабуть, уже нікому. Хіба що родичі свідків того часу передають із уст у вуста, як сімейну історію.

Ми ж можемо побачити один із петлюрівських погромів очима жительки селища Віри Розенштейн, якої сьогодні немає серед нас (її розповідь була опублікована у книзі Еліаса Хейфеца “Избиение евреев на Украине 1919 г.”).  

9 квітня опівночі у Ємільчиному з’явився кінний загін чисельністю 500-600 петлюрівців, що прямував, як потім виявилось, із Олевська до Новограда-Волинського. Перш за все, вони розгромили єврейський “нічний патруль”.

Єврейський “патруль” був звичайним явищем у цій частині України. Вперше він з’явився в Ємільчиному в складі 30 євреїв. Відсутність сильної й стабільної влади та виникнення після цього внутрішніх незгод змусили єврейське населення зайнятися забезпеченням самооборони або ж хоча б створення її видимості.

Із самого початку цей вартовий загін не був озброєний (як того побажало єв-рейське населення), таким і лишався протягом усієї історії свого існування. Окрім цього, існував ще й озброєний патруль із 10 “наймитів” (як їх називали у селищі), що складався виключно із росіян, а також міліція – із 15 людей.

Усі євреї миттєво дізнались про приїзд кінного загону й занепокоїлись. Не зважаючи на нічний час, вони вийшли на вулиці й вирішили послати делегацію із найбільш авторитетних представників єврейського населення, під очільництвом керівника общини (Шнайдермана, власника магазину готового одягу). Як виявилось потім, ця група військових прямує із Олевська до Новограда-Волинського, завтра вони продовжать похід. Командир попросив надати нічліг та провізію для загону. Отримавши заспокійливу відповідь, делегація повернулася до євреїв, що чекала її на вулиці. Відразу почався збір хліба.

Але несподівано близько першої години ночі декілька солдат із загону, що проходили повз євреїв, які ще не розійшлись закричали: “Ей, євреї, а ну по домівках, або ми почнемо стріляти!” За цим прозвучало ще декілька подібних погроз. Тож євреї почали ховатись. Відіслали дівчат до початкової школи, під захист вчителів та місцевого мирового судді. Інші сховались у селян, але декому це не вдалось і вони лишились вдома.

Вранці, разом із величезним натовпом селян із навколишніх сіл, в основному росіян із Нитиного, солдати почали вриватись у магазини і виносили все, що там знаходилось. Так продовжувалось до двох годин дня. До цього часу один єврей був вбитий; першою жертвою погрому в Ємільчиному став (50-річний) Хайкель Браусман, який вибіг із дому рятувати свій магазин. До двох годин дня із 100 магазинів, більше половини були пограбовані.

У той же час солдати пішли по домівках у супроводі груп (прибулих) селян, які були розбурхані солдатською пропагандою. Так продовжувалось увесь день. До ночі хвилювання особливо посилились. Рознеслись чутки, що солдати обіцяли вбити все населення вночі. Ніч прийшла, але – тихо.
До ранку 11 квітня загін пішов із селища в напрямку Новоград-Волинського. Євреї думали, що все закінчилось і почали повертатись до своїх покинутих помешкань. Раптом знову з’явилась група петлюрівців. Відійшовши до села Серби, вони повернулись і увірвались у селище, щоб завершити спустошення. Селяни супроводжували їх і в цей день.

Магазини, які не були пограбовані напередодні, були зламані. Щоб довершити почате, їх підпалили. Перед входом до крамниць солдати встановили кулемети, і погрожували застелити того, хто спробує загасити пожежу. Оскільки палаючі магазини були розташовані поряд з церквою – полум’я пожежі погрожувало перекинутись на неї. Тоді вийшов священик до натовпу з хрестом у руках, звернувшись до нього з наступними словами: “Я не захищаю євреїв і їх власність, але ви пролили достатньо крові, і достатньо пограбували, окрім того, пам’ятайте, що тепер може постраждати навіть церква.”

Після цих слів більше підпалів не було, але пограбування у будинках продовжувались. До ранку загін пішов із селища, лишивши його розграбованим і зруйнованим. За два дні погрому 11 людей були вбиті, 18 магазинів спалено, за приблизною оцінкою награбовано більше 300 тис. руб. грошовими знаками і від 21 до 23 млн руб. товарами й приватною власністю.

Із Генеологические изыскания, или история родословия

Підготувала Г. КОЛЕСНИК