Данило Окийченко

Данило Окийченко (Яків Олександрович Вознюк) народився 4 листопада 1916 року в селі Андрієвичах Ємільчинського району Житомирської області в багатодітній селянській родині. З раннього дитинства був пастушком, вчився в місцевій початковій школі, потім у Барашівській семирічці та Білоцькому сільськогосподарському технікумі.

 З шістнідцяти років за призовом комсомолу почав учителювати. Водночас заочно навчався в Черкаському педагогічному інституті. Восени 1939 року пішов у Червону Армію. У званні лейтенанта, як начальник полкової розвідки, брав участь у Великій Вітчизняній війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями. В 1947 році демобілізувався з лав армії і відтоді жив у Житомирі.
Після закінчення Житомирського педінституту (1949 р.) завідував районним відділом народної освіти, був директором школи, протягом десяти літ очолював відділ культури та шкіл в редакції обласної газети “Радянська Житомирщина”. Саме на сторінках цієї газети і з’явилось вперше ім’я Данило Окийченко, яким підписував він свої перші публікації – прозові та віршовані гуморески. Згодом Яків Олександрович працював старшим редактором Житомирського обласного видавництва.

Перші нариси й вірші Д.Окийченко опублікував ще до війни. В повоєнні роки продовжував літературну діяльність, а також займався перекладами на українську мову.

Але справжнє письменницьке визнання прийшло до нього з появою повісті “Перші кроки Миколки Підберезного” (1960) – тоді, як автору було вже за сорок. Факт сам по собі цікавий, але й зрозумілий: хто знає, чи зміг би подарувати письменник нашим юним читачам таку симпатичну повість, коли б не мав багатолітнього досвіду роботи в школі, пильних і зацікавлених спостережень за дітьми.

В 1966 році Д.Окийченко переклав на українську мову повість Зої Воскресенської “Крізь льодяну імлу”. Його перу належать збірки гуморесок “Од села до села” (1965), оповідань “Оленчине щастя” (1970) і “Сталевий кубок” (1974), а також переклади ряду п’єс, які були поставлені на сцені обласного музично-драматичного театру.

Для письменника, який активно почав писати після сорока років, це не так і мало.

Нажаль, зараз немає з нами цієї талановитої людини. Яків Олександрович помер у віці 85 років. {jlvklike_off}