Дмитренко Олег та Алілуйко Наталія – одинадцятикласники Ємільчинської школи, медалісти. Щоб удосконалювати себе у царині наук, обоє не шкодують ні часу, ні зусиль. Ну й що, що на вулиці було літо – попереду ж стоїть мета…
Олег – із багатодітної родини (має дві сестри і брата). У сім’ї – середній. Минулого року брав участь і у районних олімпіадах з фізики, хімії, інформатики (І місце), правознавстві (ІІ), і у обласних. Результатом останніх – не задоволений. Та хлопець не нарікає, каже що обов’язково допрацює, і наступного разу будуть кращі.
Найбільше Олегу подобається інформатика. Тут і вчитель Яценко Юрій Михайлович грає неабияку роль – займається додатково, заохочує, пропонуючи нестандарті шляхи вдосконалення. Наприклад, участь у Дистанційній літній комп’ютерній школі (у ній Олег розв’язав 209 задач, у рейтингу він має 80 ранг із 4396).
Тут рости і рости, а часу ж так мало… Проте хлопець завжди знаходить його для допомоги іншим. “Коли я бачу, що із заданим завданням мої однокласники не впораються, я, бувало, сам дзвоню і пропоную допомогу,” – розповідає випускник.
Наталія – однокласниця Олега.
У районних олімпіадах має дев’ять призових місць (у тому числі конкурси ім. Шевченка та ім. П. Яцека). Вона ще й переможець обласних олімпіад з історії, географії, правознавства – має дипломи третього ступеня. А ще – кандидат у дійсні члени Малої академії наук. “Вірусні хвороби дихальних шляхів – грип, ГРВІ” – так називалась її робота.
Наталія працювала над нею під керівництвом Чиж Ірини Іванівни. “Зазвичай на таку працю витрачають два роки, а ми зробили за рік”, – говорить дівчина. Захищала її у центрі науково-технічної творчості (м. Житомир). Та зупинятись вона не хоче. Врахувавши усі почуті зауваження, допрацьовувала і влітку. Каже, що знову поїде.
Попри напружену роботу над собою, знаходить час і на малювання, і на спілкування із друзями. Своє подальше життя Наталія бачить у Києві. Хоче вступити до одного із столичних вузів, але точної спеціальності ще не знає, знає тільки, що буде щось пов’язане із філологією.
Ємільчинська школа приділяє багато уваги роботі з обдарованими дітьми. Тож дивуватися успіхам цих молодих людей не варто. Лишається тільки побажати, щоб їхні мрії та прагнення обов’язково втілились у життя, а щирі та добрі серця ще ширше розкрились світові.
Г. КОЛЕСНИК