Cпогади партизанського редактора

Ще на початку вісімдесятих років уже минулого століття трапилось придбати невеличку книжечку колишнього редактора кількох друкованих видань, які виникли і регулярно випускались у з’єднаннях народних месників прославлених командирів А. М. Сабурова, що діяло переважно на Овруччині та частково і на території нашого району, а також І. І. Шитова, в якому брало участь багато наших земляків, і воювали вони з фашистами найбільше в лісах навколо Ємільчиного, Олевська, Лугин і інших.

Аби не переповідати зміст документальних спогадів автора Івана Гридчина, варто їх просто процитувати з книги, аби нинішні читачі переконались, що тодішні патріоти не тільки на фронтах, а й у глибокому тилу, скільки вистачало сил і можливостей, підривали ворожу міць, прагнули прискорення перемоги.

Зокрема, партизанський редактор згадує, що налагоджувати вихід газет було справою нелегкою. Добувати треба було як папір, так і друкарський шрифт, відповідні верстати, валики і т. д. Тож у згаданій книзі читаємо:
“Ідемо на зустріч з командиром загону ім. Михайлова. Кажуть, що у нього є пересувна друкарня. В Житомирі, Ємільчиному й інших районних центрах діють підпільні групи. Налагодимо з ними зв’язок. Через них і все добудемо”.

А ось ще один документальний спогад про ємільчинських підпільників і їх зв’язки з партизанами.
“До приходу з’єднання І. І. Шитова в Житомирські ліси ємільчинські підпільники провели ряд диверсій. До кінця 1942 року і початку 1943 року спалили 15 молотарок, три трактори, вісім молочних пунктів, підірвали кілька автомобілів противника, знищили немало окупантів і їх приспішників”.