Жителька Яблунівки знаходить у клопотах втіху

Жителька Яблунівки 85-літня Василина Овсійчук привертає увагу своєю жвавістю. “Артистка, – каже про неї місцевий соцробітник Наталія Дячук, яка піклується про літню жінку, – завжди ставлю її як приклад. В неї нічого немає зайвого. Вона собі 10 сотих картопельки посадила… і вистачає”.

Хваляться не нахваляться жінки одна одною. А в тій першій характеристиці таки щось є.

– Ви мене фотографуватимете? – вигукує пані Василина, – Наталко, йди-но сюди. Причепури. В мене ж волосся не прибране.

Ми запевняємо жінку, що вона красуня. І це таки правда, внутрішній красі жодних “приборів” не треба, її ж не сховаєш…
Василина Микитівна недужає. Бідкається, у день – легше, ходить, робить, заклопотана, а увечері, коли треба спочивати від турбот, не може заснути, заважає біль. Всієї думки, як до ранку діждати. А там уже… Сама куховарить. Он, занавіски потемніли, вишиті наволочки на подушках, бо ж опалює грубкою, попрати треба. Води у колодязі немає, як пішла засуха. Вона ж збирає дощову для прання або попросить Наталію Василівну принести кілька відер від сусідів. Трохи далеченько, але соцробітниця ніколи не відмовить.

До готування у пані Василини справжня пристрасть. Вона, навіть у грубку пристосувала як духовку й там пече пиріжки. Як хтось підкаже якийсь цікавий рецепт – салату або що, не зоглянешся, а Василина Микитівна уже його зробила. У її оселі смаколики не зникають, комірчина повна консервації, а стіни прикрашені портретами, квітами…
Жінка згадує тяжке життя, як працювала у колгоспі, як не склався шлюб, як втратила єдиного сина і залишилась одна-однісінька… Але сум триває недовго, її енергійний і діяльний характер відразу знаходить можливості радіти сьогоденню, звичайним справам. Здавалось, й інших вона запалює такою радістю.
Г. КОЛЕСНИК