Я і мій “Бумбокс”. Під враженням

Коли ти у чудовому місті, де щойно випав сніг. Коли ти у компанії чудової людини відкриваєш такі ж нові місця, отримуєш такі ж враження… А наприкінці цього у дечому магічного дня ви ідете на концерт гурту, чиї тексти настільки часто співалися, що ти вже й не знаєш, хто ці слова сказав першим: ти чи вони… І чи не в кожній з цих пісень ти впізнавав себе і так енергійно, в унісон із солістом витягував ноти…

Я не пам’ятаю, коли я почула їхню “Квіти в волоссі”, але ця композиція одразу припала мені, затятому меломану, до душі, і весь альбом “Термінал Б”, з улюбленою “Дитина”, “Голий король” із хітовою – “Люди”. Коли ти з дитинства слухаєш роботи якогось гурту, він стає твоїм другом, розрадою, підтримкою. І те, наскільки ми “здружилися” з “Бумбокс”, я зрозуміла на його концерті у Львівському палаці спорту 16 грудня. Я не знала, що між нами все “так серйозно”. Тож при виході Андрія Хливнюка на сцену склалося враження, що прийшов давній добрий друг, чимось схожий на мою старшу сестру (може тому, що це вона нас “познайомила”).

З яким задоволенням я підспівувала, захоплено вигукувала такі рідні рядки… підкріплені різними спогадами… Саме улюблені пісні привели мене до Львова цього разу. А скільки із творчості “хлопчини з сіренького міста на річці” є іще незвіданим. “Ким ми були”, “Е-mail”, “Мала” – пісні, які для мене відкрив цей концерт.
Яка я щаслива, що ми зустрілися!
(P. S. Мрії здійснюються!)
М. ОСТАПЧУК,

“НТ”, №52