Чи багато є в нашому районі людей, які активно займаються спортом у 60 років? Питання, звичайно, риторичне, бо якщо і є деякі, то, в основному, віддають перевагу фізкультурі або так званим “тихим” видам: шахам, шашкам, у кращому випадку – настільному тенісу чи ходьбі на лижах. І це зрозуміло, адже вік уже не той.
А от Валерій Іванович Кузенко на роки не зважає. У свої 60 він не просто займається волейболом, він – один із кращих у районі, враховуючи навіть молодь. Це підтвердять усі, хто бачив Валерія Івановича на волейбольному майданчику. І гра його збалансована як з боку фізичної підготовки, так і техніко-тактичної грамотності, що одразу перетворює команду, за яку він виступає, на серйозного суперника.
Тренування двічі на тиждень нині для нього скоріше потреба, ніж необхідність, а в період чемпіонату району чи інших змагань графік навантажень буває і щільнішим. Та, судячи зі стрункості, і, найголовніше, постійної бадьорості, це додає йому не тільки майстерності, а й, основне, – здоров’я.
А починалось все класично. Народившись та здобувши базову освіту в Параниному, атестат про середню здобував у Підлубівській школі. Там і розпалилась пристрасть до волейболу, підкріплена районними перемогами. Не покидав улюбленого заняття і згодом, навчаючись у Рівненському інституті інженерів водного господарства. Та справжню школу пройшов після його закінчення, коли був направлений на будівництво Кольської АЕС. Волейбольні здібності юнака не були непоміченими, і спочатку в місцевій команді “Полярні зорі”, а згодом у збірній енергетиків п’ять років поспіль займав перше місце в Мурманській області.
{morfeo 3}
Той досвід став при нагоді, коли Валерій Кузенко почав працювати в Ємільчинському лісгоспі. За словами директора Олега Дідуса, саме завдяки Валерію Івановичу створено колектив фізкультури (подібним не може похвалитись жодна інша галузь району – авт.), який гідно виступає на всіх рівнях – від сільського до всеукраїнського. У 2010 році команда ємільчинських лісівників спочатку виграла галузеві змагання держави, а згодом здобула перше місце і в міжгалузевих. Нагороди отримував як капітан команди Валерій Кузенко із рук самого Сергія Бубки.
А тому й закономірно, що 60-річчя Валерія Івановича відмічалось не тільки як працівника лісгоспу, чоловіка, батька, дідуся, а й волейболіста, що проявилось у турнірі на честь ювіляра. Минулої суботи в МСЦ “Юність” його зіграна й підсилена команда була беззаперечним фаворитом. Опонентами виступили збірні юнаків району та Ємільчиного. Обігравши по черзі молодь, у вирішальному поєдинку зійшлися дорослі.
Після двох партій інтрига не зникає – 1:1. І тоді розпочалося найцікавіше, коли на тайбрейку (грається до 15) лісівники при зміні майданчиків вели 8:3, а згодом 11:5, вже подумки зазирали до призового фонду, що становив того дня дві (!) тисячі гривень. Та ємільчинцям вдалося догнати, і почалася “гойдалка” – 19:19, 23:23, 26:26. Такий волейбол буває тільки в честь ТАКОГО ювіляра.
Мабуть, не настільки важливо, хто переміг, як те, що іменинник був традиційно у чудовій спортивній формі і неодноразово зривав оплески, у тому числі і 15-17-річних юнаків. А що для них може бути кращим прикладом?
М. МЕЛЬНИК