У доброго господаря і справи йдуть добре

Для того, хто працював з С. А. Пікою, і для мене як автора нарису про нього, не стало несподіванкою повідомлення в районній газеті “Народна трибуна” про те, що тваринницьке господарство “Галина-С” відзначено як одне з кращих в області.

Бо за роки своєї діяльності на посаді бригадира колишнього степанівського колгоспу “Зоря”, а потім і завідуючого фермою Степан Андрійович зарекомендував себе діловим, умілим і ощадливим організатором. А такі керівники завжди досягають успіхів у роботі.

Коли ж колективне господарство розпалося, а його землю та майно було розпайовано серед хліборобів, С. А. Піка вирішив взяти в оренду паї сельчан і зайнятись виробництвом тваринницької продукції. На фермі на той час уже налічувалось менше сотні корів.

Працюватитоді було нелегко.Адже закупівельні ціни на молоко були дуже низькими. Заробітна плата доярок, доглядачів не відповідала їхнім трудовим затратам. І люди не сповна віддавалися своїй роботі.

Та фермер не опускав руки. Йому вдалося переконати тваринників, що ці труднощі тимчасові, що підвищенням якості виробленої продукції, надоїв молока можна буде добитися росту прибутків, а отже, і заробітної плати.

Очікується також і підняття закупівельних цін. А він як керівник все робитиме, щоб поліпшити умови праці, щоб було вдосталь на зиму грубих і соковитих кормів. Тоді ж Степан Андрійович узяв в оренду кілька десятків земельних паїв і став вирощувати зернові культури, що дало можливість зміцнити кормову базу, розширити площі для випасання худоби.

І поступово виробничі справи на фермі почали поліпшуватись. А відтак зростали заробітки працюючих. Хто добивався кращих результатів у роботі, той більше одержував грошей. Така система оплати заохочувала до праці. Якщо раніше тритисячний надій молока від корови вважався рекордним, то зараз це стало нормою. Доярки, доглядачі тварин прагнуть цей рубіж довести до чотирьох тисяч літрів. І вони близькі до мети. Адже за минулий рік вже надоєно в середньому від корови 3530 кілограмів молока, що дало можливість реалізувати його 223 тонни.

Підвищилась і жирність молочної продукції, бо корови видоюються, як кажуть, до останньої краплі. А середньомісячна заробітна плата працюючих піднялась до 1443 гривень.

Коли ж я поцікавився в оператора машинного доїння Антоніни Гарбовської, яка обслуговує 25 корів, як їй працюється, то вона, посміхнувшись, мовила: “На фермі легкої роботи не буває, та коли бачиш, що вона непогано оплачується, то й працювати хочеться. Влітку я, наприклад, можу заробити більше 2,5 тисячі гривень за місяць. А ще й премії дають. Ось у день працівників сільського господарства мене відзначено грамотою і грошовою винагородою 200 гривень. Так оцінено і труд доярки Ганни Кочин”.

Не мають претензій до фермера щодо оплати праці і доглядачі худоби. Володимира Лугину, як і інших, вона задовольняє. До того своєчасно оплачується. А зі збільшенням поголів’я дійного стада, яке намічається в цьому році, їхні заробітки теж зростуть.
Про перспективу розвитку тваринницької галузі розповів і сам Степан Андрійович. У його планах – довести кількість корів до сотні.

– Молодняк є. Він відібраний від найбільш продуктивних тварин. Проблем із кормами взимку теж немає. Ось тільки бракує приміщення для худоби, – каже господар. – Колишні колгоспні корівники в аварійному стані і потребують капітального ремонту. А на це потрібні значні кошти.

Тож фермер розраховує на державну підтримку розвитку тваринництва, про яку зараз багато говорять керівники країни, на зниження процентних ставок на одержані в банках кредити.

Не зміг я не запитати в Степана Андрійовича і про те, як з’явилася назва тваринницького господарства: “Галина-С”.

– Так звуть мою дочку, – відповів він. – Де ж вона забажає працювати після здобуття освіти, життя покаже.

А ось син Віктор, який нині з дружиною трудиться на фермі, давно визначився, ким стати. Мріє бути ферме-ром, бо боляче дивитися йому, як поля, що можуть давати щедрі врожаї сільгоспкультур, заростають бур’янами. А в тому, що механізатор зможе зробити землі родючими, нема сумніву, бо син має батькову вдачу.

Олександр КОЧИН

На знімку: фермер Степан Піка та доярки Ніна Палько і Ганна Кочин.