І раділи, і плакали…

Зустріч після 50 літ розлуки.

1 лютого в Рихальській школі відбулася надзвичайно радісна подія – зустріч випускників, які з’їхались з усього світу. Школа радо відчинила двері. Старшокласники прикріпили нам ювілейні нагрудні знаки, виготовлені власноруч. Урочисте свято відкрив флешмоб за участю вчителів школи під дружні аплодисменти випускників, які залишили школу 10, 20, 30, 40, 50 років тому. Дійство проходило в актовій залі. З привітанням виступила директор школи Алла Володимирівна Кузьменко. Зустріч проходила в дуже теплій, дружній атмосфері.

У мене та моїх однокласників відбулася особлива зустріч, адже минуло 50 років, як ми закінчили школу. У своє рідне село Рихальське нас приїхало 10 – з Києва, Білої Церкви, Миколаєва, Харкова, Архангельська, Італії… Все таке близьке, рідне та знайоме: школа, Струча гора, Клинок, маслозавод, залізнична станція, хмелесушарка. Пройшли по селу, милувались вулицями, згадували дитинство. Відвідали наших покійних вчителів на кладовищах у Рихальському та Сербо-Слобідці. А оселилися в завучки школи – Юлії Федорівни Жовтецької, яка і була організатором цієї зустрічі. Батьків уже ні в кого немає, тому, по-правді, не було де і зупинитись. Ходили до костьолу, зустрічались із місцевими жителями та, на жаль, вже рідко кого впізнавали. І раділи, і плакали, адже зустрілись після довгої розлуки. Обмінювались спогадами про дитинство, про школу, про педагогів. Нашим першим учителем був Андрій Гнатович Радчук, який навчив нас каліграфічно писати, адже користувались тоді ручкою з пером і носили в школу чорнильницю у в’язаній торбинці. Парти були застелені газетами. І ще пам’ятаю, що дуже сніжні були зими.

У старших класах українську мову і літературу викладала Галина Гербеда Миколаївна. Це вчителька з великої літери. Ми її дуже любили і шанували: була вимоглива, навчила нас любити рідну мову і Україну.

Ми брали участь у художній самодіяльності школи і села. Виступи і концерти організовувала з нами Ольга Андріївна Сенчик. Завжди згадую її з баяном у руках. А класним керівником був Олександр Михайлович Сенчик, який викладав математику, згодом – багаторічний директор школи.

Згадували абсолютно всіх вчителів, на жаль, нікого вже немає в живих.

Щиро дякуємо вчителям Рихальської школи за організацію свята. Ця ювілейна зустріч назавжди залишиться в нашій пам’яті.

Ядвіга ЗАІНЧКОВСЬКА, 67 років,

м. Біла Церква