Завтра може бути пізно

Надворі 21 століття… Наше повсякдення значно відрізняється від життя наших батьків (що там вже говорити про попередні покоління). Ми маємо все, що тільки можна побажати і отримуємо це без прикладання жодних зусиль. Адже кожен прагне дати своїм дітям те, чого не мав сам. Звичайно, це добре. Проте, вседозволеність часто тягне за собою жахливі наслідки.

Улюблені дітки, які вдома чемні та ввічливі, потрапляючи в середовище однолітків, нерідко перетворюються в жорстоких створінь. Так, саме створінь. Адже по-іншому таких осіб я назвати не можу.

Отже, покинувши рідну домівку, звичайні підлітки часто стають незвичайними правопорушниками. Згідно статистики, 50%(!) всіх правопорушень скоєні неповнолітніми. Саме цю болючу тему я б хотіла обговорити.

Серед правопорушень, скоєних дітьми, 70% становлять крадіжки. Крім того, неповнолітні найчастіше скоюють злочини майнового характеру, де серед об’єктів посягання найбільше мобільних телефонів. Проте, це не є правилом (об’єктами посягання нерідко є інші матеріальні цінності). Частіше вони йдуть на такий крок не від тяжкого життя, а в стані алкогольного сп’яніння, шукаючи пригод. І вони їх знаходять. Так, потім шкодують… Та вже запізно! Однією дією вони перекреслюють все своє подальше життя! Чи варті ці декілька хвилин ,,слави’’ подальшого щастя?! Чи варто це сліз батьків, які, нічого не розуміючи, лише пошепки промовляють:,,Моя дитина не винна…’’? А хто ж тоді винен? Ця ,,дитина’’скоїла злочин і має бути покараною за нього…

В такі моменти тато-мама звинувачують себе. Так, в певній мірі вони дійсно винні, та відповідати ж прийдеться не їм!

Боляче спостерігати, як ще зовсім дитя сидить на лаві підсудного, по його щоках біжать сльози, він розуміє, що скоїв і що буде далі… А чи не можна було задуматися раніше?

На жаль, майбуття таких підлітків майже завжди однакове. Мало хто з них зможе стати на правильну дорогу, налагодити своє подальше життя. Для цього потрібні значні вольові зусилля, та не кожен їх матиме.

Так, дана ситуація жахлива, та, як на мене, набагато страшніше, коли дитина скоює правопорушення через обставини. Вона йде на злочин, тому що не має іншого вибору. Беручи той шматок хліба, вона дуже шкодує, ненавидить сама себе, та розуміє, що по-іншому не можна. Хочеш вижити — прийдеться взяти чуже…

В такому випадку вина лежить на суспільстві, владі, людській байдужості, а не тільки на цій дитині. Проте відповідати вона теж буде за законом, як і ті підлітки, що роблять це від нудьги.

Зменшення кількості правопорушень, зокрема і скоєних неповнолітніми, має стати пріоритетом нашої держави. Потрібно шукати вирішення даної проблеми. А кожен підліток має задуматися про своє життя вже сьогодні, тому що завтра може бути пізно…

Хотілося б почути вашу думку, шановні читачі, щодо порушеної проблеми.

Дармограй Дар’я,

старшокласниця Ємільчинської школи