Їм зима не страшна

Єгерська служба лісгоспу допомогла пережити сувору зиму диким тваринам

Вже є багаторічною традицією для редакції те, що керівництво ДП “Ємільчинське лісове господарство” час від часу пропонує ознайомитись із якоюсь ланкою роботи підприємства, організовуючи свого роду тематичні поїздки, що неодмінно потім з’являється на шпальтах “районки”, даючи можливість і читачам зазирнути за лісогосподарські лаштунки.

Цього разу тему обрано і цікаву, і складну: зимова підгодівля диких тварин. Сьогодні про це чимало говориться, лунає й критика, особливо з огляду на те, що в оренді різних об’єднань мисливців перебуває значна частина лісових масивів.

Отже, 5 березня шлях проліг до Великоглумчанського лісництва. Вже на околиці Луки, що майже одразу переходить у ліс, нас із головним лісничим Віктором Сорокою чекав єгер Андрій Тукайло із парою коней, запряжених у сани. Для пересування по сніговому покрову лісу, що місцями сягав до півметра, це оптимальний засіб.

На початку подорожі на вустах Віктора Михайловича і Андрія Івановича головна новина останнього тижня – опоросилася дика свиня, що розцінюється як дуже рано, адже мороз на ту пору тримався до -10 С і нижче. І хоча місце вона обрала відносно тепле, розривши мурашник, без людської допомоги тут не обійтися: вирішили обережно підкидати харчі, не підходячи близько, щоб не сполохати свиню, адже без неї потомство приречене.
Тим часом проїжджаємо біля щита з надписом “Заказник місцевого значення “Даньов”.

Саме на підгодівлю його диких мешканців і спрямована основна робота єгеря. По дорозі на кущах зустрічаються розвішані снопики зернових, віники з пагонів деревно-чагарникових порід (малини, горобини, крушини, лісової груші та ін.), що мають великий вміст поживних речовин. Там, де звірина об’їла колосся, зупиняємось: Андрій Іванович дістає на санях з-під сіна свіжих снопиків, добавляє віників.

– Без підкормки лісовим мешканцям жилося б набагато важче, особливо суворої другої половини нинішньої зими, – зауважує єгер, – а тому доводилося майже щодня розвозити корм, поповнювати солонці, годівниці.

З’ясувалося, що в лісі є ряд підгодівельних майданчиків, на які, крім згаданих кормів, постачаються жолуді, кукурудза, зернові. Кози, дикі кабани та зайці добре знають, де розміщені такі “смачні” майданчики, а тому до них сходяться цілі дороги-магістралі. Вони настільки витоптані, що можна навіть визначити, звідки і який звір приходить.

– В лісництві підгодівлею тварин займаються здавна, – наголошує Андрій Тукайло, який єгерює тільки два роки, – а тому мені дісталась непогана спадщина з годівниць, павільйонів та іншого від попередника Андрія Захарчука.

Завершується подорож в урочищі “Каштан”, де вже чекав лісничий Глумчанського лісництва Володимир Захарчук, розвівши багаття. Воно було дуже доречним, адже, сидячи на санях, холод добре дався взнаки. Тут і підбиваємо підсумки: за словами Віктора Сороки, так працює єгерська служба не тільки в Глумчанському лісництві, а й в інших. В цілому по лісгоспу для зимової підгодівлі тварин минулого року було заготовлено 30 тонн зернових, 10 – кукурудзи, 5 – жолудя; зв’язано по 3,5 тисячі зелених віників та зернових снопиків. Крім того, складено 16 адмінпротоколів на суму 1632 грн, відстріляно 5 вовків та 72 лисиці. Загальні витрати на ведення мисливського господарства складають близько 170 тисяч гривень.
М. МЕЛЬНИК