Територіальна оборона набуває особливого значення

Зміни у безпековому середовищі, які відбулися на європейському континенті впродовж останніх років, змусили низку держав-членів НАТО і ЄС переглянути свої підходи до питання захисту державного суверенітету. Значна частка з них реалізує власну оборонну політику через організацію та підготовку територіальної оборони (далі – ТрО). Аналіз нормативно-правової бази з питань ТрО свідчить, що на сьогодні єдина система ТрО України остаточно не сформована і має низку проблем, які потребують розв’язання. Збройна агресія Російскої Федерації проти України змушує керівництво держави приймати ефективні рішення з питань оборони.
На зміну класичного типу війни прийшла гібридна війна, що вплинуло на розширення спектру завдань ТрО, зокрема: охорона та захист державного кордону; забезпечення умов для надійного функціонування органів державної влади, органів військового управління, стратегічного розгортання військ (сил); охорона та оборона важливих об’єктів і комунікацій; підтримання правового режиму воєнного стану.
Багато держав-членів НАТО і ЄС (Польща, США, Німеччина, Франція, Туреччина, Канада, Швеція, Литва, Латвія, Фінляндія) реалізують свою оборонну політику саме через територіальну оборону. Оцінюючи досвід цих держав, доречно відмітити, що підходи та принципи до організації та підготовки ТрО різноманітні, але водночас можна виділити певні загальні риси: війська ТрО – це особлива складова регулярної армії; територіальна оборона організовується і ведеться на національній території держави; повна або часткова мобілізація резервістів, якими комплектуються війська ТрО, здійснюється в загрозливий період або з оголошенням воєнного стану; переважно вільний доступ до зброї, яка зберігається вдома, або на підприємстві, що дає змогу мати високий ступінь готовності до дій.
Тетяна МЕЛЬНИК,
Ємільчинський РТЦ та КС