У с. Неділищі не можуть побудувати церкву

Над проблемою будівництва церкви розмірковували неділищенці на сході села 19 липня. Саме на ній загострив увагу Микола Матвієнко (добре знаний у районі, як невтомний ентузіаст, організатор пісенного фестивалю “Лелеченьки”) у своєму листі: “Домоможіть нарізати дошки на окрасу села – православну церкву КП.

Вже третій рік з великими потугами будується вона. З порізкою матеріалу зверталися в села Великий Яблунець та Непізнаничі, де підприємці для церкви це робили безкоштовно. Сьогодні в Неділищі є три пилорами. Проте скористатися послугами і за кошти неможливо…”

Очевидно, без вагомих підстав ніхто не проситиме “Допоможіть!..” Тому вирушаємо в дорогу.
Одразу необхідно зазначити, що людей, яких зацікавили стан використання земельних паїв, продаж майна та будівництво церкви, було не так вже й багато, близько 30 осіб, якщо врахувати кількісний склад села – 647 чоловік, то не прийшла й десята частина. Напевно, жнива не дозволили. Хоча, за словами сільського голови Григорія Крупницького, – це досить непогана явка, адже буває лише по 10-12.

На обох перших питаннях порядку денного зупинятися не будемо, оскільки остаточне рішення ще не прийняте.
А от будівництво церкви вимагає детального розгляду. Насамперед інший Микола Матвієнко ( брат нашої геніальної землячки Ніни Матвієнко) спитав: “Чому до цього часу будівля не накрита? Пройде трохи часу, і накривати не буде чого. Ти – голова, з тебе і питаємо”.

Голова зауважив: церква будується громадою, а не сільрадою, а без його участі жодна цеглина, жодна деревина не привезена. Про порізку дощок домовлено, робота буде виконана, тільки-но закінчаться жнива.
Вислухали й Миколу Матвієнка (автора листа), який пояснив: через значне громадське навантаження, вік, різні безпідставні претензії він змушений самоусунутися від проблемного будівництва, на яке, до речі, пішло й більше тисячі його власних коштів. Тепер займається побудовою меморіалу жертвам ХХ століття.

Для вирішення проблеми він запропонував звернутися до очільників Московського й Київського патріархатів, щоб посприяли, аби в село приїхав священик, який зміг би тут жити і завершити будівництво храму.
Люди погодилися і поцікавилися, чому на сході села нема отця Валентина, який від Різдва проводить служби у капличці (мешкає в Ємільчиному, має інший прихід).

Ще вирішили: потрібна відповідальна людина, яка розумітиметься на будівництві, слідкуватиме за раціональним використанням коштів, і доручили знайти такого майстра голові.
Була пропозиція покрити церкву шифером, дехто виявив сумнів у потребі такого великого приміщення і як вихід – розібрати його, а кошти, що залишилися, витратити на облаштування каплички.
Зрозуміло – це крайній захід.

Із виступів Івана Карпенка, Івана Матвієнка та інших жителів Неділища стає очевидним: питань більше, ніж відповідей.

Але. Є депутат районної ради Петро Барановський, який немало допомагає в будівництві. Сільський голова покладає значні надії і на інвесторську підтримку. Та й невже 60-70 тисяч гривень, використаних для спорудження, будуть викинутими на вітер?

І дуже не хочеться вірити, що таке немале село, знане завдяки Ніні Матвієнко, залишиться без храму.
Лариса СИДОРІНА