Липень, що зігріватиме довго

Серпень запах осінню, але так не хочеться відпускати літо і подаровані ним яскраві миттєвості.Однією із таких для мене, як для журналіста, стали відвідини наприкінці липня чергової гостини у“Ветеранській світлиці” з нагоди Дня медичного працівника.На цю, таку, на жаль, нечасту для медиків-пенсіонерів зустріч, зібралося людей стільки, щоздавалось можна було укомплектувати ще одну лікарню. Приємно відзначити, що до Зінаїди ІванівниСаган, Валентини Федорівни Рацун та Марини Михайлівни Ющенко, завсідниць “світлиці”, додалосябагато нових учасників. І не лише з Ємільчиного.

Раді були зустрічі зі своїми колегами Олена Григорівна Бойко з Параниного, завідувачка ФП, мама лікарки Ємільчинської лікарні Людмили Чирко. Прибула із Малої Глумчі Валентина Володимирівна Дем’янчук, у минулому фельдшерка-лаборантка амбулаторії, також мама лікаря Ємільчинської санепідемслужби Олексія Дем’янчука. Із Рудні-Іванівської завітала багатолітня завідувачка ФАП Марія Іванівна Сорока, а з Руденьки – Зоя Сорока, теж завідувачка ФАП.

З неблизьких Симонів прибула колишня акушерка і патронатна сестра Тамара Василівна Липська, мама двох доньок і сина Юрія, який теж пішов медичною стежкою і сьогодні працює зубним техніком у Звягелі. Із Середів завітав знаний фельдшер Іван Васильович Климчук, син якого сьогодні захищає Україну. Степанівка була представлена Наталією Микитівною Котвицькою, фельдшеркою, котра незмінно понад чотири десятиліття поспішала на порятунок сельчан і виховала дочку, що пішла маминим слідом.

Ветерани сільської медицини в один голос згадували, що один працівник колись обслуговував по кілька сіл, а добиратися туди доводилося по-всякому, адже навіть велосипедів не мали.

Цікавими і надзвичайно захоплюючими та повчальними були спогади ветеранів пологового відділення Ємільчинської лікарні – Катерини Петрівни Корчемної і Галини Данилівни Куліковської, для яких Ємільчине стало другою батьківщиною. Ці поважні пані та їхні товаришки із дитячого відділення пригадали, як часто-густо для багатьох дітей, котрі проходили через заклад, лікарня ставала другим домом, а її персонал – новими мамами.

Тепло вітали учасники зустрічі чудове подружжя – Миколи та Валентини Самченків, фельдшера екстреної медичної допомоги та сестри медичної. Скількох людей порятували їхні руки!

Непросту багаторічну вахту операційної медсестри пронесла запрошена на захід Надія Радіонівна Левченко, жінка виняткової вроди і доброти. Ємільчине також стало рідним домом і для Тетяни Олександрівни Орел з Олевщини. Разом зі світлої пам’ятічоловіком Броніславом Флоріановичем вони, помандрувавши країною, осіли тут і пліч-о-пліч вірою і правдою служили медицині і людям у рентгенологічному кабінеті. Звичного у звичайному розумінні робочого дня для неї, рентген-лаборантки, не існувало. До виклику на роботу була готова у будь-яку пору доби, а тому, куди б не йшла, повідомляла в лікарню. З огляду на шкідливість її праці, Тетяна Олександрівна заробила трудового стажу аж 82 роки! Свого часу преміювалась поїздкою до Чехословаччини, як краща у галузі. Має звання “Заслужений працівник охорони здоров’я України”.

Того незабутнього дня вітали ветеранів-медиків Ємільчинської громади її очільник Сергій Волощук, керівники Ємільчинської лікарні і ЦПМСД Наталія Брановицька і Анжеліка Цмокалюк, начальниця відділу культури Людмила Жилюк, колишній головний лікар Ємільчинської лікарні, легендарний хірург Микола Ющенко. Вітальні слова прозвучали і від “Народної трибуни”. А натхненні теплотою, щирістю і сердечністю зустріччю артисти гурту “Дозвілля” замість запланованих у сценарії чотирьох номерів заспівали аж дванадцять чудових українських пісень, чим заслужили шквал вдячних оплесків.

Про одне лише жалкує організаторка зустрічі і ведуча заходу Тетяна Волощук – вітальня “Світлиці” стає вже замалою, щоб прийняти усіх, кого хочеться.

Ну і куди ж у такий день без світлини на пам’ять. Вона, здається, таки вдалася і, сподіваємось, нагадуватиме про професійне свято та довго зігріватиме всіх учасників тієї незабутньої зустрічі.

Олександр ВАЩУК