Із курми й котами потоваришував швидко, а з вівчаркою було кумедніше…

У Медведевому зимуватиме лебідь

Наприкінці жовтня, у підсвічений багрянцем листя вихідний, подружжя Олени і Євгенія Зембицьких вирішило навідатись до лісу по гриби, які напрочуд почали рости в таку пізню осінь. Дорога до лісового масиву простяглася полем. В низинах то тут, то там під сонячним промінням виблискували невеличкі мілкі озерця, що утворились після дощів. І ось серед однотонності посірілого поля з’явилася здаля біла пляма. То в одній із тих новоутворених водойм плавав білосніжний птах. Невідомо, чому він не міг, а може, не хотів злітати. Причиною цьому могла стати і втрата пари: лебеді, знаємо, завжди живуть парами, і вислів «лебедина вірність» існує недаремно.

Стало шкода таке миле створіння залишати серед поля, де воно могло уночі стати легкою здобиччю лисиць чи інших хижаків, тож надумали забрати лебедя додому. Припускали, що в нього пошкоджене крило. «Трохи набігались за ним, поки спіймали. Великий дикий птах погрозливо сичав, не давався до рук, але врешті-решт опинився в моїх обіймах», – розповідає пані Олена.

Приїхавши додому, вирішили на перший час виділити гостю окремий невеличкий «мініготель», себто хлівчик, сподіваючись, що незабаром, зміцнівши, птах стане на крило і відлетить. Але з дня на день гостини затягувались – білокрилий явно не збирався залишати обійстя Зембицьких.

«Було побоювання, що лебідь не зможе адаптуватись до нових умов, звикнути до свійських тварин, проте він напрочуд швидко потоваришував з курми і котами, – веде далі Олена Степанівна. – Та найбільш цікаве і кумедне було його знайомство з вівчаркою Бондом. Коли пса випустили з вольєра, він із собачим завзяттям і цікавістю підбіг до лебедя, але той, розправивши на весь розмах крила, залопотів ними, грізно засичав і хоробро насунувся на чотирилапого. Із несподіванки й переляку від такого розвитку подій той втік у вольєр. Зараз вони вже познайомились і ладять між собою».

Нині лебідь самостійно ходить плавати на меліоративний канал, що поблизу садиби Зембицьких. Господиня щовечора у супроводі своїх домашніх улюбленців, кота і двох кішок, які завжди з нею, забирає птаха з водойми на ночівлю.

Харчується він, як і домашнє птаство, зерном, кукурудзою, полюбляє свіжу рибу, пасеться. Зі слів господарів, набрав ваги та важить десь понад 10 кілограмів. За спостереженнями подружжя, лебідь цілком призвичаївся до людей, знає своє місце в окремому хлівці, куди самостійно заходить ночувати, і схоже на те, що не збирається залишати прихисток. Можливо, аж навесні відлетить шукати свою пару.

Сергій ЗАВАДА