Золотий ювілей Тетяни Дмитренко

10 грудня відсвяткувала п’ятдесятиріччя Тетяна Дмитренко з Великого Яблунця – справжня гордість та окраса своєї малої батьківщини, людина з великої літери, яка знає, як визначити життєву мету та впевнено до неї іти, і завжди готова подати руку підтримки та допомоги. А професійний вибір жінка присвятила навчанню та естетичному вихованню юного покоління.

Після 9 класів Великояблунецької школи вступила до Житомирського училища культури. Навчаючись вийшла заміж за Станіслава Дмитренка, але ходити на пари продовжувала і закінчила його у 1994. Цього ж року народилася їхня первістка Альона. Та любов до творчої праці не давала сидіти в чотирьох стінах, і Тетяна пішла працювати до місцевої школи. Тут у різний час була педагогинею-організаторкою, вчителькою музики і малювання. Згодом сім’я поповнилася ще однією донькою – Софією. У 2001 до роботи в школі додалася робота в сільській бібліотеці, де аж 23 роки, працювала на посаді бібліотекарки. Є ще у Тетяни і Станіслава син Богдан.

Завжди мріяла здобути педагогічну освіту, освоїти музичне мистецтво, бо постійно купалася у цій сфері, викладалася наповну, беручи участь у концертах місцевого будинку культури та Великояблунецької школи. Одержима мрією, вона все ж зуміла вступити до Житомирського університету і саме на «Музичне мистецтво». Здобута освіта розширила Тетянині перспективи, і тепер вона працює не лише у Великояблунецькій гімназії, а й музкерівницею Степанівського дошкільного закладу. Робота в останньому приносить їй велике задоволення, бо дає змогу прищеплювати любов до прекрасного маленьким громадянам нашої держави.

Тетяна Дмитренко має активну життєву позицію, допомагає організовувати культурне життя села – в освітньому закладі, будинку культури і просто на різних домашніх урочистостях (майже жодне сільське весілля не обходиться без її допомоги на кухні). Вона – уважна донька та сестра, хороша дружина, лагідна мати та бабуся. Сьогодні у них зі Станіславом Григоровичем троє дітей і стільки ж онуків. Свою сім’ю вона зігріває любов’ю і турботою, а найменших – Єгора, Костянтина та Уляну – обожнює. Тож нехай усе добро повертається до пані Тетяни збільшеним у сто разів, бо вона цього варта.

Таїсія СОСНОВСЬКА