Вікторія Смик із покоління успішних і незалежних

Вона – студентка 3 курсу Житомирського економіко-гуманітарного інституту Університету «Україна». До цього навчалась у Яблунецькому ліцеї.

За два з половиною роки студентства зуміла влитися в колектив мережі швидкого харчування та побувати на практиці в Болгарії: набиралася досвіду з менеджменту готельно-ресторанного бізнесу. Відтак працювала помічницею на одній із кафедр свого навчального закладу, взяла участь у міжнародному стажуванні у Талліннському університеті за грантовою програмою Еразмус+ «Solving Sustainability Problems Mathematically» та отримала президентську стипендію університету «Україна» за результатами II семестру 2023/24 навчального року.

Ці здобутки Вікторії доводять, що нове покоління вибирає успіх, бо попри складні часи все частіше і частіше зустрічаєш молодих і самостійних, які ставлять собі мету і настійно йдуть до неї. Такими захоплюєшся, надихаєшся і, звичайно, цікавишся.

Спогадами про діяльність Вікторії у старших класах ділиться вчителька Світлана Музика, класна керівничка: «Два роки Віка навчалася з нами. Майже з усіх предметів мала досягнення високого рівня. Брала активну участь у житті школи та класу. У неї все виходило бездоганно. Була також у складі учнівського самоврядування. Про дівчину можна сказати тільки найкраще. Такі, як вона, щоденно дарували неймовірні емоції».

Період вступної кампанії для Вікторії співпав із першим роком повномасштабного вторгнення, і тому вчителька переноситься у той важкий 2022 рік: «Шкода, що клята війна все перервала і ми не змогли завершити шкільний шлях випускним вечором, до якого почали підготовку заздалегідь, ще коли був мир».

Важкі випробування загартували не одного випускника і випускницю 2022-го, Вікторія не була винятком. Її сім’я, задля безпеки, у той час перебувала за кордоном (у Польщі). Там дівчина успішно склала ЗНО і звідти подавала документи на вступ до житомирського вишу. У чужій країні самотужки займалася оформленням особистих документів. Дуже переживала, що це може не дати їй можливості здобувати майбутню освіту. Проте керівництво закладу з розумінням поставилося до ситуації, і вона стала однією із найпомітніших у студентській родині. Активна у всьому, Вікторія вирішила не просто навчатися, а й працювати, щоб самостійно оплачувати власні витрати. І це їй вдається.

Бабуся дівчини Марія Мельниченко, жителька Великого Яблунця, щиро радіє успіхам онуки, яка не цурається будь-якої праці, завжди намагається допомогти, підтримати та розрадити. Вона захоплюється цілеспрямованістю та наполегливістю Вікторії, її вмінням досягати мети. А втім, інакше і бути не може, адже бабуся не просто підтримує, а й мотивує онучку власним прикладом: у пані Марії за плечима 45 років педагогічного стажу, і лише з цього навчального року вона на заслуженому відпочинку.

Таїсія СОСНОВСЬКА