Ємільчинська гімнастика – справа ентузіастів

Нам дуже приємно, що люди не лишаються осторонь суспільного життя Ємільчинщини, звертаючись до “НТ”. Дякуючи, інформуючи, розповідаючи про наболіле на сторінках газети, ємільчинці заявляють: “Ми – свідомі громадяни,, і нам не байдуже, що відбувається навколо нас”.

До того ж порушують проблеми не лише шанувальники “Народної трибуни”, але й іншого нашого інформаційного ЗМІ – tribunaem.info. Один із таких листів, який надіслав Андрій Дідус на наш e-mail, ми процитуємо і розповімо про реакцію на нього.

 “Чому не звертаєте увагу на відсутність НОРМАЛЬНОЇ перекладини для занять вуличною гімнастикою в смт Ємільчиному.

Бажання є – перекладини жодної нема.

Біля гімназії вона занизька і не розрахована на заняття. Біля першої школи… – подивіться на її стан! Вона ж увігнута до небезпечного. Тільки в Середах є ГІМНАСТИЧНА ПЕРЕКЛАДИНА, але Середи знаходяться за ~7 км.

На скільки я зрозумів, ніхто ніколи не буде піднімати це питання, поки не станеться якась травма?”

У вчителя фізкультури Ємільчинської школи, який відповідає за стан спортивного обладнання, Олега Ільчука дізнались, що на увігнутій перекладені, втім як і на інших, чимось серйознішим, ніж вис на руках або підтягування, займатись не можна. “Ми забороняємо виконувати складніші гімнастичні вправи своїм вихованцям, оскільки для цього треба спеціальні гімнастичні мати, а в нас – це або земля, або асфальт…

Спортсмен зірветься, і все – травма. Проте я нерідко бачив, як ємільчинці займаються на майданчику. Доводилось не раз підходити і роз’яснювати, чим може обернутись така безпечність.” Олег Захарович певний, що увігнута перекладина шкоди не завдасть, оскільки цьогоріч її укріпили, підварили. І це цілком виправдано, адже спортивному майданчику вже понад тридцять років. Зрозуміло, що його стан потрібно постійно підтримувати.

Поцікавились думкою і головного спеціаліста відділу сім’ї, молоді та спорту Андрія Сокирка.

Він розповів, що за стан нестандартного обладнання (так називаються гімнастичні перекладини) відповідають ті установи, у відомстві яких знаходяться відповідні майданчики. Це, у нашому випадку, школа та гімназія. Відповідно, вони можуть їх і замінити. Однак він зазначив, що коштів на це немає. Він, за аналогією, згадує, що деякі турніки стали жертвою вандалів, які їх скрутили в буквальному сенсі, або ж здавачів металу.

Андрій Сергійович радить, якщо є велике бажання займатися професійною гімнастикою, це можна зробити у спеціально облаштованому залі в МСЦ “Юність”, де обладнання, вартістю 100 тис. грн – олімпійського зразка (тренажерний зал діє двічі на тиждень окремо для юнаків та дівчат).

Проте повноцінно займатись нею там не можна. Директор “Юності” Віктор Романуха зазначив, що у тренажерному залі можна виконувати лише деякі елементи гімнастики і працювати над силою м’язів.

Підсумовувати сказане мусимо ще кількома “мазками” до змальованої картини. Гімнастика в районі є лише завдяки ентузіастам, які займаються нею на свій страх і ризик, часто-густо не задумуючись про страховку і небезпеку. “Ніхто не заважає їм зробити власний турнік і займатись”, – зазначив Андрій Сокирко. Тож, умови цілком і повністю залежать від самих спортсменів.

Дізнавалась

Г. КОЛЕСНИК