На Першовересень – у Медведове

Стратегічний об’єкт у Медведовому, який маємо відвідати – школа. Свято з незмінним значенням і кількома назвами – Першовересень, День знань, Перший дзвоник – завітало і сюди. Проте візитом до освітнього закладу не обмежились: були ще й у сільській раді, ФАПі. І хоч за недовгий час перебування лише трішки вдалось зануритись у багатогранне життя громади, проте й це варте того, щоб розповісти читачам.

Знайомтесь, Медведове
Українське село із польським корінням. У сільській раді (Медведове та Заровенка) проживає 392 людини. 80% жителів – католики.

Асфальтована дорога, що проходить крізь село, створює видимість благополуччя. Гарненькі будиночки із присадибними ділянками розповідають – тут живуть працьовиті люди.

Інфраструктура села небагата. Клуб, садочок, ФАП, сільська рада, школа, три магазини. У 90% працездатного населення роботи немає. Хто заробітчанин, а хто отримує дохід, здаючи молоко заготівельникам. Відсутнє автобусне сполучення.

Одна з найкращих будівель на території сільської ради – ФАП, у якому трудяться фельдшер та медсестра. Минулого року здійснено капітальний ремонт. Вивіска на фасаді розповідає, що це реалізація проекту громади за кошти ЄС, програми розвитку ООН, районного бюджету та ГО “Медведове”. Встановлення опалення, заміна вікон та підлоги, облаштування фасаду, ганку обійшлося у 120 тис. грн. Проте із лицьової сторони будівлі вже почала відлущуватись штукатурка.

Територіальна громада має свою символіку – герб та прапор. Сільський голова Сергій Руденко – один із найдосвідченіших у районі: працює в сфері місцевого самоврядування із 1992 року (спочатку – секретарем, а потім – головою). Місцевий щомісячник “Вісник територіальної громади” – його робота: він і автор, і коректор, і видавець. Тираж – півсотні примірників, які купують місцеві жителі за дві гривні, а розповсюджує поштар.

Тут збирається католицька громада. 

А ось і школа

Приміщення Медведівської 9-річної школи пристосоване. Колись тут був дитячий садочок. Директор школи Микола Мошківський розповідає, що спочатку в ній було лише чотири кімнати. Давати лад довелося йому. Думалось тоді, що це тимчасово – поки не побудується нова школа. Але цей проект канув у Лету. Альтернативу ж бачимо сьогодні. Це невеличкий будиночок. Вузенький коридор веде в класні кімнати. Вузенький, бо частину простору забрала комірчина. Як потім пояснили педагоги – місця для дітей не вистачало, от і довелось добудувати. Матеріалами на це “поділилась” стара школа. “Що ж я можу протиставити міським навчальним закладам, в яких більша навчальна база. Звичайно ж, хотілося б гідні умови праці, але… – У словах Миколи Францовича відчутні нотки розчарування.

Потім іронічно жартує, – вже хотів цього року не виходити на роботу, але “посприяв” медичний огляд, на проходження якого пішло кілька місяців. Шкода ж зусиль.”

Нас сповіщають, що починаються урочистості з нагоди Першовересня. Дійство відбувається на подвір’ї біля ганку, який півколом оточили вчителі, батьки, діти. Вони говорять про знання і про навчання, про очікування від школи. Коли ж школярі розгублюються, їм на допомогу приходить вчитель математики Галина Добровольська, на плечі якої поклали обов’язки організатора, і не лише колектив школи, а й односельці (вона у Медведовому своєрідний обрядовий староста, без якого не проходить жоден обряд шлюбу, тощо).

Цьогоріч за парти в Медведівській школі сяде 27 учнів, у перший клас підуть п’ятеро. Дарують зерна знання десятеро вчителів. За підсумками минулого року троє випускників школи – в коледжі та двоє – в ПТУ. Хто ж хоче здобути повну середню освіту – їздять у Ємільчине, Середи. “Вчити трьох учнів важче, ніж, наприклад, двадцять, – запевняє із свого досвіду вчитель математики Галина Станіславівна. – У великому ж класі є сильні діти, які й інших підштовхують до знань. А що робити, якщо з цих трьох – жодного лідера навчання?”

Закінчення міні-свята за традицією ознаменував дзвоник. Старенький, пофарбований синьою фарбою, перев’язаний червоною стрічкою, він гулко розносив дзенькіт із рук першокласниці, що сиділа на плечах старшого колеги-школяра. Ось і все. Навчальний рік почався.

Першокласники на першому уроці першого вересня 

Молитовники 1902 року подарував для школи учень. Вони знаходяться в музейному куточку.

Облаштування внутрішнього санвузла планують закінчити цього року. 

Верстат у шкільній майстерні

Шкільна їдальня.

Матеріал та фото Г. КОЛЕСНИК,

“НТ” №37