Першого жовтня урну з прахом солдата, вцілілі медальйон і ручку для письма доставив на українську землю пітерський потяг, який зустрічали представники українського фонду пошуку «Пам’ять», очільник степанівської громади Михайло Лугина та рідні загиблого. А вже наступного Терентія Івановича провели до місця вічного спочинку односельці, школярі, представники районної і місцевої влади, що, до слова, й забезпечила фінансово-організаційну сторону перепоховання, сивочолі племінниці та племінник: слова шани та подяки за захист Вітчизни від окупанта, відспівування священнослужителем, залпи від почесного караулу сьогоднішніх патріотів.
Кажуть, що війна вважається не закінченою, допоки не буде названий останній солдат. Відтак, ми стали на крок ближче до її завершення.
В. РОМАНЧУК
“НТ” №41
Україна посіла 25 місце у міжнародному рейтингу втручання тютюнової індустрії Україна погіршила свої показники у…
Camp Rising Sun – це відома американська лідерська платформа, де підлітки з усього світу вчаться керувати глобальними процесами.…
Дуб з Підлуб. Центральним героєм нашої історії будуть дуби села Підлуби. Суголосно звучить, чи не…
Що стоїть за відповідями людей, які опинились у тяжких життєвих обставинах. В рамках проекту, спрямованого…
У вівторок, 14 квітня, делегація з Ємільчиного із числа учасників і учасниць об’єднання матерів і…
8 квітня 2026 року ГО «Життя» провела пресконференцію, на якій було представлено рішення уряду про…