Уже після арешту діда 2 грудня 1937 року Мокляківська сільська рада дала довідку-характеристику, в якій говориться, що до революції господарство він мав заможно-середняцьке; 10 гектарів землі, коней – 3, корів – 3, привод і соломорізку. Були розкуркулені дві сестри, з якими Сокирко П. А. мав тісний зв’язок. Сам був доведений до твердого завдання. Був головою релігійної громади. Від-мовлявся від підписки позики. І закінчення: “Сам Сокирко Пилип Андрійович небезпечний для села, Радянської влади, тому просить Мокляківська сільрада ізоліро-вать вищезазначеного гна із підлеглої нашої сільради”. Підписи голови та секретаря.
Такі характеристики писалися, як правило, в районних відділеннях НКВС, куди викликалися голова і секретар сільської ради.
У звинувачувальному висновку говориться:
1. В 1935 р. халатно був проведений посів та обмолот урожаю, що привело до великих втрат.
2. В 1936 р. передав інформацію шпіонського характеру Примаку Лавріну Михайловичу із Мокляків (колишній голова колгоспу із Мокляків. Розстріляний в 1937 р. і в 1959 р. посмертно реабілітований) про будівництво вій-ськових об’єктів.
Оперуповноважений Кубрак постановив: слідчу справу №426 на обвинуваченого Со-кирка П. А. згідно з наказом НКВС СРСР за №00485 направити в ЖОУ НКВС з клопо-танням про включення Сокир-ка в особливий список, який подається в НКВС СРСР.
У виписці із протоколу №649 народного комісара СРСР і прокурора СРСР від 28 грудня 1937 р. дві графи: перша – слухали Сокирка П. А., друга – розстріляти.