Їдьте! Воно того варте!

Дивна бруківка, що пам’ятає карети, геть непридатна для високих підборів – ми трохи розчаровані, бо не “випендритись”! Навала вражень чекала нас в Національному музеї Митрополита Андрія Шептицького: сучасні полотна ділять поверхи з іконами 9-13 століть, при спогляданні яких надто болісно відчувається власна духовна недосконалість аж до ницості всього, що вважала чеснотами. На вулиці “стезя львівського тестування” полегшується десятками кав’ярень, міні-ресторанів, справжніх жидівських кнайп (корчма). Скрізь інтер’єр і наповнення в національних традиціях: офіціанти у вишиванках, жмаки пахучого зілля на стінах, мова, музика.

Особлива тема – всесвітньовідома останнім часом “Криївка”. Ціль закладу – відтворення атмосфери часів боротьби українців за незалежність від “старшого північного брата”. Початок спектаклю біля вхідної брами: вартовий з автоматом в надірваній пострілами куфайці, як гаркне: “Гасло!” Відповівши: “Слава Україні!”, відвідувача частують медовухою і впускають до підземелля, оббитого чорновими дошками. На стінах експонати зброї, нагород, всілякого воєнного причандалля часів ОУН-УПА. Вільні клапті від раритетів завішані жорсткими агітками проти москалів і розписані анекдотами на кшталт: “В горах український вояка влучно кидає топірець межи лопатки москаля. Той: “за что?”, наш: “Аби знав!” Має бути смішно. Має бути… Частують смачно – борщ, куліш, млинці – всього не перерахувати!

Як на мене, заклад дивний і комусь, мабуть, потрібний, але я вийшла на вулицю сумна. Повертаючись до основної рушійної сили нашої родинної мандрівки до Львова – виступу доньки на гала-читаннях, доречно зупинитись на організаторі цього дійства, що став “заманухою” до Львова тисячі людей: “Форум книговидавців”, який тими днями відбувався у місті. Біля палацу Потоцьких сотні яток безпосередньо від вітчизняних і не тільки видавництв. Видовище не для “слабодухих”: сотні тисяч книжок і серед них тисячі “заслинявлених” від перезбудження книгоманів. В моїй голові запаморочилось від бажання вхопити все те добро загребущими руками та тікати! В той же час відбувались десятки зустрічей із самими інженерами людських душ: братами Капрановими, Марією Матіос, Іриною Карпою і т. д.