Атракціон по-ємільчинському на Івана Купала

Шосте липня. Чудовий літній вечір. Млосно пахнуть липи і народ масово висипав на вулицю, що неофіційно зветься Стометрівкою, а у звітах РВ УМВС буде фігурувати як вулиця Леніна.

На сцені перед районним будинком культури йде концерт. Виступають діти, дорослі, молодь. Лунають українські пісні. Хтось вже підігрітий алкоголем, але, щоправда, ще тримає себе у руках, або тримається подалі – чергує патруль. Очільники району присутні, але якось без офіційно-пафосного штибу у поведінці. Загалом, чудовий вечір, коли так приємно під пильними поглядами чимось завжди заклопотаних жіночок вигуляти нові підбори і з їх висоти попускати бісики молодим і привабливим юнакам.

 

Але тут купальський концерт переходить до обов’язкової “ритуальної” частини – купальське дерево потрібно зламати і спалити у величезному багатті. Для цього актори пропонують переміститись на набережну, глядачі, в основній своїй масі, мігрують вслід за акторами. Бігають поміж дорослими діти, коли ця різнобарвна процесія поволі зміщається до річки.

Аж раптом! Що це? Вся процесія гальмує у вузенькому місці поміж будівлями РБК і “ПриватБанку”. Чому, що стало причиною?

Та все дуже просто пояснити – ніхто і не почухався на тему полагодити нещасні чотири сходинки між тротуаром і пішохідною доріжкою. Фото зроблені наступного дня, у тому ж місці, де так сильно постраждала моя гідність і могла постраждати права щиколотка.

Я здорова і відносно добре тримаю рівновагу. Тільки тому чудовий липневий вечір не ознаменувався грандіозним гучним падінням мене коханої під ноги зацікавленої публіки. А там були люди з дітьми. Татусі з малюками на плечах. Дівчатка на ще більш загрозливих підборах. Матусі з колясками. Літні люди, яким було важко викрутити стопу під неприродним кутом, або спробувати розтягнутись у напівшпагаті, тільки щоб зійти тими сходинками.

Ніхто не спішив, не тиснув і не напосідав. Мені просто цікаво – а якби при такому натовпі хтось впав? Або шибайголова кинув петарду і комусь від паніки довелось різко долати ту епічну розруху, що керівництво району вперто вважає спуском до набережної?

Може відповідальним по благоустрою не нагадують про такі аварійні місця коли виділяють гроші на упорядкування практично обличчя Ємільчиного? Чи нам почекати коли до виборів до місцевої влади лишиться біля місяця і “під шумок” попросити зробити нарешті щось із цим небезпечним шматком дороги?

Фот та матеріал Дани ЯЦЕНКО,

смт Ємільчине