Є новий чемпіон

Як і очікувалось, проведення Чемпіонату району з волейболу за новою системою принесло найголовнішу перевагу: видовищний останній ігровий день, коли глядач міг зняти вершки сезону, зрозуміти тенденції районного волейболу, навіть якщо протягом чемпіонату і не був “у темі”.

 

…Переможці гри (по два з кожної) утворили півфінальні пари: поліція – лісгосп, ДЮСШ – Варварівка. 3:1 в обох поєдинках – свідчення того, що матчі пройшли не без боротьби. Щоправда, у першому з них лісгоспівці почали грати тільки в другій партії, а в третій, ставши командою, навіть показали непоганий волейбол, і скоротили рахунок до 1:2. Але не на довго, бо в четвертій, коли треба було проявити характер, при рахунку 10:10 допустили кілька невиправданих помилок і те відставання так і не вдалося скоротити.
В іншому півфіналі вже був трохи інший волейбол – швидкісний, комбінаційний, благо вік і юнаків зі спорт- школи, і варварівців дозволяв їм це демонструвати. Варварівка ж взагалі задала такий темп, що в багатьох після першої виграної ними партії не викликало сумнівів, хто вийде у фінал.

На жаль, далі у варварівців не знайшлося гравця, який би тримав нитки гри, і, як їх не підтримували вболівальники, що завжди супроводжують команду, наступні три партії вони віддали.
Хоча команда додала інтриги змаганням, до того ж за останні роки – це кращий підбір гравців, яким просто не вистачило зіграності.
Програвши півфінал, Варварівка майже без бою віддала гру за ІІІ місце більш авторитетному лісгоспу – 0:3.
І ось фінал! Минулорічний чемпіон, досвідчена поліція з Євгеном Шолкіним проти юнаків. Але яких! Змужнілі, серед них – троє минулорічних випускників, нині – вже студенти. І почалося. Першу партію виграє ДЮСШ, другу – поліція. Поліціянти в атаці переважно навантажують Шолкіна, а коли той на задній лінії, – ставки на Трушковського, результативність якого, до речі, теж досить вагома. Та (забіжимо наперед) – їхні можливості не безмежні.

У ДЮСШ – свої козирі: комбінації, атака двома темпами. У них немає мега-зірок, але вони – команда, без зайвого шуму на майданчику. Публіка в захваті від перших темпів Степанця і Степушенка, останній ще й по краях постійно тероризує суперника – недаремно №1 на футболці. А “дужка” за спину на лівшу Мельника – це вже вищий пілотаж. Все це можливо за наявності зв’язки з мізками, а він є – Піонтківський (щоправда, один раз у п’ятій партії нерви здали у нього). Та й решта – каші не псують, в результаті – третя партія за ними.
Але в четвертій поліція просто “виносить” юнаків 25:15, і в матчі стає 2:2. У супер-матчі, адже попереду тайм-брейк до 15 очок.
У ньому фаворитом далі почуває себе поліція: 8:3 при зміні майданчиків і 13:8 по ходу. До другого поспіль чемпіонства – рукою подати. Та де там. Глядач заслуговує більшого. В ДЮСШ на заміну виходить Олександр Зарудній, і неймовірними зусиллями вони майже дістають суперника 12:13. У такі моменти проявляється справжній рівень команди. Поліція бере хвилину, але запізно – ДЮСШ вже не зупинити. Вони надійні на блоці, ефективні в атаці, плюс помилки поліціянтів і… зал зірвався – 15:13. ДЮСШ – чемпіон району. Вперше! І вперше за останні роки не спрацювало правило: за кого грає Шолкін – той і чемпіон. До речі, чемпіонство хлопців стало до місця як подарунок до 55-річного ювілею (18 березня) тренера Віктора Романухи.

Після гідного фіналу – гідна церемонія нагородження (на відміну від минулого року, коли цю місію мусили взяти на себе втомлені судді). Вітальні слова, грамоти, медалі – від першого заступника голови облради Володимира Ширми, місцевого керівництва, Віктора Сороки, Сергія Жеки. Був і неочікуваний суперприз: Ярослав Трушковський подарував ДЮСШ два професійних м’ячі “Mikasa”, що стало дуже доречним, адже останні років 4-5 такої якості інвентарем спортшкола не поповнювалася.

Післямова. Ящо вже мова зайшла про матеріальну базу, то не можна не звернути увагу на стан будівлі, в якій зростали новоспечені чемпіони, в якій тренуються дівчата-учасниці Дитячої ліги України, в яку щорічно з’їжджаються команди з кількох областей на Кубок імені Войтківського. Дірявий дах, пліснява на стінах, жахливі туалети й загальна занедбаність – як усе це дисонує з естетикою гри, що демонструють діти! Чи не заслуговують вони на кращі умови? Чи так повинен формуватись імідж району? Питання логічні, риторичні.
Нині “Юність” “зависла”, шукаючи господаря після передачі з балансу Ємільчинської селищної ради у комунальну власність району. Безуспішною в пошуках балансоутримувача була попередня сесія, а це значить, що навіть при наявності коштів їх виділити нікому. Можливо, цей вузол вдасться розрубати депутатам на найближчій сесії у квітні?..
М. МЕЛЬНИК


Віце-екс-чемпіони.

Дехто до фіналу “не дотягнув”.


Вони стояли біля витоків волейболу – 2000 у Ємільчиному: Дмитро Яценко та Володимир Романчук.


Дві “Mikasa” від Ярослава Трушковського.


ДЮСШ – Чемпіон.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *