У подорож – на велосипеді
Дедалі більше українців віддають перевагу здоровому відпочинку на природі замість сидіння перед телевізором чи комп’ютером. Ємільчинець Олег Данильчук, нині мешканець Житомира, – один із тих, хто має подібне хобі, подорожуючи по світу… велосипедом. Про специфіку цього відпочинку ми і говоримо з ним.
– Пане Олеже, які труднощі виникають під час подорожі велосипедом?
– У принципі, майже ніяких. Доводиться деяку відстань долати літаком.
Тож велосипед просто складаю і провожу як багаж. Це є типова вимога авіакомпаній. І різняться вимоги тільки щодо зберігання велосипеда. Правила однієї авіакомпанії, наприклад, вимагають відкручувати колеса і педалі, інші – одягати спеціальні чохли. Бувають і винятки.
Під час подорожі до Ізраїлю в авіакомпанії була акція, і за велосипед не доводилося платити додатково. Вартість одного багажного місця входила до ціни квитка. Хоча… Зазвичай ціна цього місця не надто висока. У решті ж – труднощів абсолютно ніяких.
– У яких країнах довелося побувати з велосипедною подорожжю?
– З останніх – у Ізраїлі, Туреччині. До цього ще подорожував Фінляндією та Естонією.
– А як ставляться у всіх цих державах до тих, хто подорожує велосипедом?
– У Туреччині появою людини на велосипеді будуть дещо здивовані. У цій державі людина, що подорожує велосипедом, – це рідкість.
Там знають, що таке туризм, піший туризм, але моди на велотуризм поки немає. У Європі з цим простіше. Подеколи для велосипедистів існують навіть окремі доріжки. У Фінляндії здивувало, що доріжки для велосипедистів та пішоходів інколи прокладені або під са-мою дорогою, або над нею. Для українців дивно буде почути, що в місцях, де має бути велосипедний переїзд, автомобільний переїзд іноді прокладений над велосипедним.
Pідко, але буває, що такі до-ріжки існують окремо саме для велосипедистів. Єв-ропа просто звикла до велотуризму. Там навіть прокладені спеціальні маршрути. Щоправда, не завжди зручно у містах. У Фінляндії, наприклад, при такій самій дорожній розмітці, як поза містом, може бути обмежуючий знак, що дозволяє рух тільки пішоходам.
Здивувала реакція щодо нас у Ізраїлі. Щоправда, це не стосується держави взагалі. Лише окремих її районів. Там ізраїльські діти перегородили нам дорогу. Потім розступилися, але згодом почали кидати спочатку ломаками по колесах, а потім – камінням по нас. Але це, повторюся, не у всьому Ізраїлі. Щодо цієї країни, то там доводилося їхати переважно автомобільними дорогами, адже велосипедних доріжок там майже немає. На щастя, якість автомобільних доріг та їхня ширина дозволяють їхати по них ще й велосипедові.
– Як ви обираєте країну для подорожі?
– Я ніколи не планую поїздок заздалегідь. Зазвичай виходить приблизно так, як з Ізраїлем. Почув, що скасовано візу між Україною та Ізраїлем. Вирішив скористатися. Адже віза забирає чимало і часу, і коштів. Домовилися із другом, підготувалися інформаційно. Це для подорожі дуже важливо. Коли мандруєш велосипедом чи пішки – треба знати, на що варто подивитися, де можна і треба зупинитися. А це потребує інформаційної підготовки.
– А як часто вирушаєте у мандри велосипедом?
– Приблизно раз на рік виходить. Коли є час та гроші – відразу відправляємося у мандрівку.
– Ваша мрія… Де ще кортить побувати?
– Здавна мрію відвідати Кубу. Відчуваю, що, на відміну від решти подорожей, цю поїздку доведеться планувати. Раніше як виходило? Десь якась акція, подешевшав пе-реліт чи путівки до якоїсь країни – я або сам, або з друзями мандрую. А тут треба пла-нувати…
– Ви не одинокі у своїх захопленнях?
– Сьогодні у Житомирі є цілий клуб велолюбителів. Серед них чимало людей різ-них професій. Але об’єднує нас одне. Маємо свій сайт. Це не фірма, не організація. Та-кий собі клуб за інтересами. Раніше спілкувалися у межах форуму на одному з сайтів. Зараз стало затісно. Тому спілкуємося на власному сайті.
Розмовляв Роман ЗДОРИК, “Субота”
