’Альбомна“ Справа Пилипа Сокирка

by admin · 09.10.2011

Спочатку його дія була розрахована на 3 місяці, але потім продовжувалась майже до кінця 1938 року.

Кожній області доводилися ліміти на засуджених, які весь час коригувалися в сторону збільшення.

Порядок засудження прозвали “альбомним”, тому що списки друкувалися та підписувалися у вигляді альбомів (зшивалися вужчою стороною) і направлялися на затвердження в Москву. Потік “альбомів” був настільки великий, що виникали затримки із підписуванням, і тоді було вирішено створити в кожній області особливі трійки.

З 31 липня 1937 року діяв наказ НКВС Єжова “Про контрреволюційну діяльність”. На його виконання було засуджено понад 790 тисяч людей, більшість із яких – до вищої міри.

Скільки всього було засуджено ємільчинців у ті роки, на жаль, сказати сьогодні важко. Рахунок, мабуть, буде іти на тисячі, адже є села, де репресовано понад 100 чоловік. І ця сторінка з історії району потребує ще детального вивчення.

В. ШИРМА

Зі спогадів Сокирка Василя Пилиповича, сина Пилипа Андрійовича Батько був дуже працьовитим. У господарстві утримував дві пари коней, дві корови. Завжди в хліві було 4-5 свиней і свиноматка. Знався на торгівлі. Довго утримував власну крамницю. У 1933 році сім’ю врятувало те, що в батька збереглося трохи срібла (годинники, гроші). Батько гарно жив з євреями, циганами. Цигани навчили нашу сім’ю в 1933 році їсти їжаків, яйця диких птахів. Євреї вказали шлях на Білорусію: звідти везли макуху, крупу, картоплю. Допомагав брат Василь і родичі з Підлубів. Перевозячи муку до пекарні з Яблунця, батько брав на себе обов’язок витріпувати мішки. Витріпавши 15-16 мішків, завжди можна було добути 1,5-2 кг борошна і зварити затірки. Добре знався на рослинництві. Збирали листя липи, заячий щавель, ромашку, ріпак (насіння), кользу і так жили. Батько серед людей був у великій пошані, вмів лікувати худобу, особливо коней, був чесним і скромним. В перші роки Радянської влади його обрали головою сільської ради. Був обраний на І з’їзд Рад. З 1930 року по день арешту був у колгоспі імені 13-річчя Жовтня (с. Хутір-Мокляки) бригадиром рільничої бригади. Ніколи ні з ким не судився, не бився, вмів мирити людей. Ніколи не бив дітей, не сварив, хоч ми заслуговували.