Дякую, що втримали на волі!
Володимиру – шістнадцять. Хлопчина навіть і не здогадувався про те, що взявши чужий велосипед, опиниться на лаві підсудних. Вийшовши із зали суду, ще до кінця не зрозумів слів вироку – рік і місяць позбавлення волі. Він вже був у такій ситуації раніше, тільки тоді йому дали шанс виправитись – призначили іспитовий строк.
Що ж примушує таких хлопців йти на повторний злочин? Чому так поспішають опинитися за гратами? Хіба виправна колонія краще своєї домівки? Ці питання я ставлю собі щодня, працюючи в кримінально-виконавчій інспекції (КВІ) майже сім років.
На обліку КВІ Ємільчинського районного підрозділу перебуває 85 осіб (67 – засуджено за злочини, 18 – за порушення правил дорожнього руху та керування транспортним засобом у нетверезому стані (судом призначено громадські роботи). Більшість опинились по інший бік закону за крадіжки, інші – за вживання, зберігання та збут наркотичних засобів, заволодіння транспортним засобом, нанесення тілесних ушкоджень та інше. За дев’ять місяців цьогоріч вчинено чотири повторні злочини, з них – один неповнолітнім. Всі ці особи опиняться (а дехто вже опинився) в місцях позбавлення волі, не використавши свою можливість виправитись.
Найперша причина появи на лаві підсудних – це дружба з оковитою. Третина осіб, які перебувають на обліку КВІ, вчинили злочини в стані алкогольного сп’яніння. “Помолодшав” і вік засуджених: серед 67 осіб 42 – молодь до 35 років, двоє – діти до 18 років. Більшість із неблагополучних сімей, всі непрацюючі. Однак на горілку гроші десь знаходять: хто відбирає у батьків-пенсіонерів, хто вкраде, а з ким пляшкою розрахуються за порубані дрова. Звідси і насилля в сім’ї, сльози дітей, злочини… Пригадується випадок, коли на обліку інспекції перебував 15-річний хлопчик. Проникнувши вночі до магазину разом з 11-річною сестричкою, діти вкрали ковбасу, печиво, цукерки. Мабуть, так зголодніли, що сіли там же, на порозі, їсти здобуте, дочекавшись працівників міліції. Подібних історій можна розповісти чимало.
Щоб виправити, перевиховати, потрібно зрозуміти причину вчинення злочину. Звичайної розмови в службовому кабінеті раз або двічі на місяць у дні реєстрації замало. Ми контролюємо поведінку засуджених протягом всього терміну виконання покарання або іспитового строку. Тож вже звичними стали перевірки за їх місцем проживання.
Спільно зі спеціалістом РЦСССДМ Антоніною Стрельченко та дільничним інспектором міліції Олександром Бугаревичем 13 жовтня відвідали 12 засуджених. Побачили умови їхнього життя, поспілкувались із рідними, сусідами, сільським головою. Намагались допомогти порадою.
У роботі із засудженими нам допомагають дільничні інспектори міліції, спеціалісти районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, працівники районного центру зайнятості, сільські голови. Це справжні партнери по роботі. Серед них хочеться бачити і громадські організації, волонтерів, небайдужих людей.
Мабуть, найбільша нагорода для нас, коли бачимо, що зусилля не були марними, коли, закриваючи двері кабінету, вже колишній засуджений каже: “Дякую, що втримали на волі!”
Т. ШОМКО,
начальник міжрайонного відділу КВІ
