Центральна вулиця Ємільчиного – в обіймах бур’янів
Літо – час відпусток, подорожей. Туристичні місця призвичаїли око до прекрасного. Сповнений враженнями, повертаєшся на позитиві до рідного дому.
Першим, що адаптовує тебе до буднів, – викришені латки дороги від Коростеня.
Далі, перед Степанівкою, – “Олімпійський Мішка” насміхається за те, що проморгав кілька глибоких вибоїн.
Вже в сутінках в’їжджаєш у рідне Ємільчине. Центральна вулиця зустрічає тебе… мороком та бур’янами.
Призвичаєне до прекрасного око, мимоволі в’яне.
Змирившись (своє ж бо), шукаєш виправдання: дощове літо, мовляв, ось скоро День незалежності, – приберемось.
Не прибрались.
Густий і високий бур’ян у багатьох місцях уже подолав тротуар, зруйнувавши асфальт, дістався до траси, висипає насіння на наступний рік. Поламані паркани додають суму.
За тиждень – свято селища. Може, приберемось?
М. МЕЛЬНИК












