Живий, але малорухливий
Ще з минулого року у площині особливої уваги і занепокоєння громади лідируючу позицію займає селищний водогін.
Причини, з яких комунальне підприємство на межі занепаду, у “НТ” №41 за 2011 рік озвучили головний інженер “Водоканалу” Віктор Климчук та селищний голова Леонід Філоненко: низькі тарифи, боржники, незаконні врізи і замала кількість споживачів.
Реанімаційні заходи розпочали з 1 жовтня – підвищили вартість води до 4 грн за куб. Чи стало це першою сходинкою до стабілізації і наскільки активно йде боротьба з рештою “каменів спотикан-ня”, розповів керівник “Водоканалу” Віктор Лозко: “Навіть той час, що сплив, не дав ясного бачення правильності розрахунків, закладених у нову ціну.
Напередодні підвищення всі почали сплачувати наперед і набагато більше, ніж використали за лічильником. Завбачливість споживачів вкупі з милосердними контролерами – фокус, через який ми особливих прибутків не відчули.
Трохи активізувались боржники, і навіть маємо випадок опису майна виконавчою службою, як відшкодування боргу. Зрушились у бік покращення й виплати раніше затриманих коштів власним працівникам: у жовтні видано 15, а в грудні вже 35 тисяч по заборгованостях.
Але тішитись особливо нічим: ціни на електроенергію підвищились, тож у січні розпочали перерахунок для організацій, а з весни можливі зміни в тарифах населенню. Стосовно кількості споживачів на сьогодні – майже без поповнень. За власні кошти надто дорого, і більшість сподівається на державну милість. Можливо, буде щось, але не зараз…”
Тут зупиню пряму мову пана Лозка, аби потішити потенційних споживачів: селищний голова Леонід Філоненко володіє більш обнадійливою інформацією: “У планах безкоштовного водогону – частина вулиці Гоголя і, за можливості, перехід у бік вулиці Гамарника”.
Вертаючись до розмови з керівником “Водоканалу”, варто звернути увагу на його цікаву точку зору щодо незаконних врізів: “Як шукати? Кажіть адреси, і ми поїдемо! Все почалося ще до нас, так що…” Мушу знову відволіктись, аби нагадати дієвий рецепт селищного голови у тому ж таки №41: “…контроль за спожите лежить на плечах керівництва організації і контролерів. Саме останні мають заглядати у кожну шпарину!..” Думка слушна, що могла б дати економію води і, відповідно, прибуток.
Адже розраховувати лише на 180 тисяч гривень, виділених у кінці минулого року місцевою владою “Водоканалу”, без активної діяльності в інших напрямках – з кризи не виборсатись!
На підтвердження замалих змін у господарстві стала його неучасть у тендері на ремонтні роботи по вул. Блюхера. Серед трьох претендентів перемогу виборола житомирська організація “Елітбуд-1”. Наші – в ролі субпідрядника з функціями земляних робіт і монтажу каналізаційних колодязів. Заробітки “хоча б щось” (цитата селищного голови), а нарікання мешканців “військового містечка” у бік “заробітчан” аж за край: розвели болото через абияке загортання траншей і ніби-то “мудрують” у власну кишеню, подекуди з’єднуючи нові труби зі старими.
Щодо першого закиду – керівник запевнив: “Після повної усадки землі порядок обіцяємо навести”. Друге звинувачення викликало величезну хвилю обурення і змінило тональність нашої розмови не на користь “блюхерців”: “Я особисто готовий розкопати будь-який відрізок траншеї і продемонструвати безпідставність обвинувачень! Старі труби використовуються як чохли, аби нові якнайменше зазнавали зовнішнього тиску земляного насипу і машин.
Нехай скептики підходять, і я розкопаю, але вже не за кошти держави, а за їхні власні! Тепер мені хочеться спитати – є совість у тих, хто ночами виносить сміття, недоїдки цілими пакетами у траншеї? Все ж роблять безкоштовно, то хоча б на голову не сідайте!”
Коментарів нема. Все охарактеризував ще булгаковський професор Преображенський: “…розруха не в клозетах, а в головах!..”
Післямова: До речі, дуже бракує розпізнавального надпису на самій будівлі “Водоканалу”. “Лице” організації з облупленими стінами у кольорі розлуки – не найкраща візитка для відвідувача! Естетичні зміни не виведуть із кризи, але народна мудрість: “Видно пана по халявах” – за-лишається актуальною.
В. РОМАНЧУК
