Взаємоповага на Калюжній

Ледь не всю нинішню зиму новини телеканалів миготіли подробицями з Болотної площі в Москві як території єдності народу…

Несправедливо: про них повідомляють, а там, на жаль, ніколи не дізнаються, що в українському Ємільчиному є своя Болотна, точніше, Калюжна площа, – навпроти “М’ясної лавки”.

Відразу зауважу: призначення не політичне (територія кому для чого), але важливе, бо розвиває не останню з людських чеснот – взаємоповагу між автовласниками і пішоходами.

Паркувальний майданчик з поверхнею танкодрому єднає ці вічно непримиренні категорії громадян саме у дощову погоду: чималі баюри розгойдують автівки, занурюючи поросятами в багнюку, в той час, як пішоходи пересуваються за ситуацією – від спортивних стрибків до балетної ходи “на пальчиках”.

Спільна проблема породжує взаємоповагу: одні рятуються від хвиль бруду біля стін крамниць, вибачаючи автовласникові декілька бризок з-під коліс, інші, як “дякую за розуміння”, пригальмовують, аби пропустити балансуючих між ритвинами панянок в недоречних на Калюжній підборах.

Ото гармонія! А вони нам – Болотна!

Зрозуміло – часи скрутні і “ріг достатку” більше нагадує сопілку з багатьма дірками, але ж не таке дорожнє більмо серед селища та біля держустанов впродовж тривалого періоду!

Поки чекаємо хоч крихти асфальту з “дудки” на горезвісний майданчик, варто згадати дідівський спосіб ремонту шляхів: після перебудов в оселях господарі зносять будсміття до ямок на дорогах – і громадянський вчинок втнули та й двір власний очистили! Тож, збираючись по справах у центр селища, озирніться, можливо, є цегляні череп’я, аби внести власну частку в довготривалий процес усунення ємільчинських калюжних площ!
В. РОМАНЧУК