Споришева стежина

Споришева стежина
До рідної хати…
Мене мати купала
У любистку і м’яті.
Колискові співала,
Щиро зичила долі,
У добрі і у ласці
Я зростала поволі.
Тут кувала зозуля,
Щебетав соловейко,
Тут кохання зустріла,
І щеміло серденько.
Та щемить воно й досі,
Коли стану вертати
До тієї хатини,
Де пісень вчила мати.
Людмила ДЕМ’ЯНЧУК,
Олевськ-Підлуби