Яке майбутнє принесуть нові віяння нового очільника ДГ “Рихальське”

У травні виповниться рік, відколи із посади директора дослідного господарства “Рихальське” Леонід Забела перейшов на роботу іншого штибу – голови райдержадміністрації. Після нього у господарстві змінився вже кілька очільників. Про те, що відбулося за цей час, ширилося багато різних чуток та домислів.

Ми вирішили привідкрити завісу невідомості й напросились до нинішнього керівника Володимира Черваньова в гості.

 – Володимире В’ячеславовичу, розкажіть, з чим Ви зіткнулись, коли прийшли працювати у Рихальське.

– Рішення про призначення було спонтанним. До цього працював в такому ж підприємстві в Харківській області. Тут орної землі, ріллі 1125 га в нас там було 8 тис. га. Там також було тваринництво, менше ніж в Рихальському, але основний напрямок – це насіннєве господарство.

Коли я прийшов сюди, я не знаю як попереднє керівництво думали про зимівлю, чим вони мали годувати худобу. Кормів було заготовлено на 60% тільки соковитих кормів (сіно, солома, сінаж, силос), а концкормів взагалі не було. Були залишки зерновідходів 30 тонн. Той самий силос (який до речі і силосом назвати важко, швидше якась сіра речовина), сінаж не наготовлялись у агрономічні строки, які потрібні були. Коли ми здавали аналізи – корисних речовин там не виявилось.

Ті кошти, які могли б витрачатись на ремонт приміщень, придбання запчастин, кошти витрачались на придбання кормів у ФГ ім. Мічуріна (керівник Віктор Горбач), Симонівському ПСП (Віктор Заїка).

Восени за півроку поголів’я зменшилось на 260 голів. Сама ВРХ перебувала дуже в поганому стані. Тварини були нижче середньої угодованості. Це, як то ка-жуть, заходиш в сарай, а там стоять “драбини”. Я повністю переглянув раціон годівлі, ми завезли концкорми (ячмінь, пшениця, кукурудза), це білкові корми, які потрібні, щоб раціон був більш-менш нормальний. Ми закупляємо завозимо концкорми, соковиті корми, додаємо премікси, вітаміни.

Сьогодні у дослідному господарстві “Рихальське” – 300 голів дійного стада, а в Маринівці – 100 голів.

Тут практикувались часті крадіжки, адже в людей була зарплата мала 500-700 грн. Я зустрівся із робітниками двох ферм, намагався з ними поговорити. Сказав, що кожен буде отримувати ту заробітну плату, яку вони зароблять – доярка – від надоїв, телятниця – від приросту й т. ін. Спочатку люди не вірили; ми знайшли злодіїв. Всіма правдами і не правдами… Скажімо так, за місяць піднялись надої майже на тонну.

– А як саме Ви боролись із крадіжками?

Директор неохоче, знітившись:

– Я не хочу відповідати на це питання?

З посмішкою:

–Комерційна таємниця?

Усміхається у відповідь.

– Так.

– В багатьох підприємствах району керівники зменшують ставки працівникам, щоб менше платити податків, взагалі не виплачують заробітну плату, Ви таке практикуєте?

– Ні. У нас доярки, які на розтелах мають 2,5 тис. грн, а то й до 3 тис. грн. І все одно складно з кадровими питаннями. У нас вже тут перебули кращі із гірших, гірші із кращих. На сьогоднішній день по доярках питання закрите. Мінімальна заробітна плата в нас 1145 грн.

Відкрите питання по тваринниках. Сьогодні в нас заборгованості по заробіт-ній платі немає, зарплати платяться регулярно. Якщо затримка в нас і виникає, то це лише через те, що “Дубно-молоко” несвоєчасно з нами розраховується, адже в нас гроші поступають практично лише з молока. Сьогодні бюджетних нарахування на заробітну плату ми сплачуємо на 90 тис. грн. у місяць.

Сьогодні середня кількість працюючих – це 111 чоловік. На літній період більше – 120 чоловік. Це люди місцеві. Мій підхід до працівника такий: “Хто як працював, то й так і заробив”.

–А якщо людина хоче влаштуватись на дослідне, то чого чекати йому від керівника, який Ваш підхід до працівників?

– Я вимагаю від працівників поваги і гарного відношення до роботи. В кожного є своя ланка, і він має її професійно виконувати.

Треба ставитись і до людей з повагою, адже робота в сільському господарстві не цукор – не мед. Адже в 5 год. доярки вже на дійці. Приходять до дому вони о 9 годині вечора. Робота тяжка. Загалом у сільському господарстві легкі роботи може є, але я таких не зустрічав.

– Ви ж приїхали з Харківщини не одні, привезли із собою декількох працівників?

– Так.

– З чим це пов’язано?

– Із їх допомогою я закрив усі питання по крадіжках і по обліку товарно-матеріальних цінностей. І це люди не випадкові, вони працювали зі мною у тому ж самому господарстві. Це, скажімо так, моя команда. Як то кажуть: і в вогонь і в воду. Не то щоб я не довіряю людям…

–Звідки у господарстві дохід?

– Якщо добре поставити роботу, то господарство спроможне на своїх грошах існувати. Ми дійсно працюємо на своїх коштах, але на матеріальній базі, яка належать державі. Ми також шукаємо інвесторів. Минулоріч це були “Київінвестбут”, інвестиції на постачання пшениці. У цьому році знайшли інвесторів під нетелів.

Зараз ми здаємо молока в середньому майже чотири з половиною тонни молока за день. Здаємо “Дубно-молоко” – це торгова марка “Комо”.

З початку січня було укладено з ними договір і ціна була чотири гривні. Кожні десять-двадцять днів ціна падала на десять копійок. На 16 березня ціна вже становила 2,90. Виникає питання – як виживати? В середньому за місяць ми 120-130 тонн здаємо молока. В місяць ми втрачаємо 130-135 тис. грн. Це ті гроші, які б пішли на придбання техніки, кормів, до речі на зарплату і т.д.

В магазині ж ціни не знизились і жирність молока там 2,5, а в нас жирність 3-4 і ціна 7–7,50.

На сьогоднішній день перед нами була заборгованість 240 тис грн. І розрахунки йдуть дуже туго. Якщо нормально займатись тваринництвом, отримувати гарні надої – собівартість молока становитиме 2,10, – 2,20 грн. М’яса порядку 20–25 грн ціна в заготівельників 15-14.

Нетелі будуть коштувати 32-35 до 40 грн. Але господарству треба нарощувати поголів’я, тому розкидатись нетелями ми не можемо, адже щоб їх виростити треба мінімум 3 роки.

– Про які ще проблеми Ви не розповіли?

– В нас на підході весняно-польові роботи. Кожна копійка на рахунку. Ми дивимось по цінах на паливо-мастильні матеріали, а вони кожного дня добавляють то 5 то 10 копійок, а ціна на молоко падає і падає. Техніка в нас трохи застаріла, потребує ремонту. Один лише комбайн новий, який був закуплений при Леоніду Забелі. Є кормозбиральний комбайн, сівалки, є трактори, яким по 25 років, так само КамАЗи. Зараз іде підготовка, ремонтується техніка.

Зимові посіви одні в задовільному стані, щодо інших – невідомо.

– Якого напрямку дотримується господарство: нарощування поголів’я чи просто намагається втримати те, що є?

– Тільки на приріст. На 1 січня в нас було 866 поголів’я ВРХ, сьогодні близько 914 поголів’я (кожен день йдуть розтели). Ми наверстуємо те, що було втрачене, хоч це й не просто. Один збій: хтось не прийшов на роботу, напився абощо – і надій молока опустити це справа одного дня, а наверстати треба тиждень.

В Маринівці ферму треба ще добудувати. Там починав працювати Забела, але я думаю, що до кінця року добудуємо. Зараз вже складається кошторис. Необхідно кошти. Буде ферма на 100-108 голів для тих нетелів, що увійдуть у стадо.
Плануємо там поставити молокопровід, і зробити, ну, хай не єврофірму, але достойні умови праці.

– Дослідне належить до структури Академії аграрних наук. Як взагалі відбувається із нею співпраця, яку роль вона відіграє у функціонуванні господарства?

– Академія аграрних наук проводить постійний моніторинг, ми регулярно надсилаємо звіти. Якщо щось не так, вона надає нам рекомендації.
– Земля колишніх колгоспів зараз активно розпойовується, а в дослідному таке можливе?

– Земля дослідного господарства належить державі, відповідно рішення про розпаювання земель належить до компетенції президії Академії аграрних наук. Я ще не чув, щоб дослідні господарства Академії аграрних наук розпайовувались.

– Де працювати було легше: на Харківщині чи у Рихальському?

– У сільському господарстві немає поняття: легше-важче, в цій галузі завжди працювати непросто.

– Що ще вам хотілося б додати, про що ви не сказали?
– Єдине, хотілося б, щоб держава повернулась до молочників.

Про свій досвід минулого розповів нинішній голова РДА і колишній очільник ДГ “Рихальське”

– Леоніде Володимировичу, сьогодні у ДГ “Рихальське” велика проблема із кормами, вони навіть закуповують їх у інших господарствах, як було за вашого керівництва, чи стикались Ви із цією проблемою?

– Я хочу сказати, що це недопрацювання не цього керівника, а тих що були перед ним.

– Так, нам це відомо.

– Але й нам доводилось закуповувати корми у інших господарств, це невідворотно, адже голштинська молочна порода потребує багато білків та вітамнів, а у нашій, поліській, зоні в зернових, наприклад, цих речовин не вистачає. Тому ці закупівлі просто необхідні.

– Оскільки у керівництва були проблеми із кормами, вони вдавались до такого заходу, як продаж ВРХ, а коли було сутужно за вашого господарювання, ви до таких заходів не вдавались?

– Ні, ніколи. Ми намагались тримати планку більше 1000 голів ВРХ.

– Нам ще стало відомо про таку проблему нинішнього керівництва господарством, як крадіжки, а як увас, ця проблема була?

– Була, але я цим питанням не займався, цим займались спеціалісти.

– А ви якось реагували?

– Ну, як реагували? Якщо там людина взяла літер молока, то як на таке реагувати? Я намагався вирішувати це особисто, і не виносити, як то кажуть, сміття з хати.

– Щодо заробітних плат? У Вас заробіні плати виплачувались вчасно?

– Так, вчасно, адже я знав, що якщо не виплачу, завтра мені нарахують ще й відсотки, боргу наросте стільки… Як на мене, те керівництво, яке сьогодні не враховує економіку на селі, адже ви знаєте, що ціна на молоко сьогодні падає.

Ви поцікавтесь у нинішнього керівника, для чого він маючи вільну житлову площу в Рихальському, живе у Новоград-Волинську і їздить у Рихальське на роботу, це ж більше 40 км, а отже щодня витрачає більше 100 грн на пальне?

– А всі витрати бере на себе господарство?

– Так.