Підкрадається осінь


Підкрадається осінь холодними сивими росами,
На світанках так зимно босоніж іти по землі.
Все лягають жита золотими, як сонце, покосами,
І помалу гуртуються в полі уже журавлі.

Ще гарбузи цвітуть і квасоля за тичку тримається,
Старий джміль у нагідках сонати басисто дзвенить,
Сонях заспаний в небо, як вперше, вдивляється,
І, здається, от-от бульбовиння в полях задимить.

Літо тішить усіх ще спекотною дниною,
Календар ще не кличе пернатих у теплі краї,
Та сумний холодок пробігає щоразу за спиною:
То, напевне, вже осінь ступає на п’яти мої…

Оксана ІГНАТЕНКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *