“Народній трибуні”, газетярям – мої вітання!


До 90-річчя “ Народної трибуни ”

Коли в життя рідних, друзів, близьких людей приходять важливі радісні (не дай, Боже, сумних!) дати або події, то мені хочеться помножити їх радість, додати й свого позитиву, свого шанування і гарного настрою.
Нині хочеться приєднати свій позитив до особливої події – 90-ліття, що в ці дні відзначає наша районна газета “Народна трибуна”, яка вже майже 50 років є моєю гарною і вірною товаришкою, живим джерелом духовності, літописцем і надійним засобом спілкування з моїми земляками, з моєю землею, де народилась, де найкраще себе почуваю.
Моє перше знайомство з газетою – літо1961 року, піонерський табір у Ємільчинській школі №1, підготовка святкового закриття табірної зміни. Щоб заохотити дітей, піонервожата розповіла, як про наше свято напише районна газета, вмістить фотографії, і про це дізнаються всі читачі. Газета дійсно написала про все.
З того часу я й зацікавилася газетою “Колективіст Ємільчинщини”.
А вже наступного року наша сім’я стала передплачувати “районку”. Дописи про село читала й батькам, а ще спробувала сама писати. Деякі інформації про шкільні новини друкувались… Редакційні працівники прихильно ставилися до наших учнівських дописів. Пам’ятаю, часто в газеті друкувались замітки Раї Кіпніс із Великого Яблунця, з якою ми потоваришували.
Мені запам’яталося, як у квітні 1965 року у школу приїхав фотокор “Народної трибуни” Володимир Яценко, щоб зробити репортаж про випуск 11 класу, в якому навчалась і я. А перед цим надрукували мій матеріал про посаджену нами алею випускників і висаджені понад 50 видів квітів з багатьох куточів країни. Це була для села знакова подія. А коли невдовзі в газеті надрукували замітку “Росте алея випускників” з фотографіями директора школи Кубашевича Й.П. і учнів нашого класу, то про нас заговорили і в районі. Так газета зробила нас відомими.
Зв’язок з газетою не поривала і далі, коли була студенткою, шкільним вчителем, викладачем педколеджу, держслужбовцем, керівником відділення Ощадбанку, помічницею народного депутата і т.д. Хоча це було вже не так часто, бо працювала й зараз проживаю аж у Миколаївській області. Тепер же, дякуючи Інтернету, маю можливість регулярно слідкувати за новинами і життям району із сайту “НТ”.
Сьогодні співпрацюю і з іншими газетами, є членкинею Національної спілки журналістів України. Та із превеликим задоволенням повідомляю, що на першому місці у моєму серці – наша рідненька “Народна трибуна”, бо саме вона розбудила в мені бажання писати, відкрила ази роботи зі словом, сформувала звичку постійно читати пресу і аналізувати написане, й, врешті решт, вивела на журналістську стежку. І не тільки мене, а десятки інших юнкорів, що стали журналістами.
На твоїх, “Трибуно”, сторінках бачимо, чим живе громада і самі себе відчуваємо її частиною.
Без сумніву, свобода слова, думки – це визначальні пріоритети редакційної позиції, і хочу, щоб так було завжди.
Шановні трибунівці усіх поколінь! Це ви народили, виростили, вивели на широкий загал і дев’ять десятиліть тримаєте на своїх плечах високу марку часопису! Всім вам адресую сердечне “Дякую”, а особливо – нинішньому колективу “Народної трибуни” і щиро вітаю-вітаю-вітаю з ювілеєм. Бажаю наснаги, успіхів і нових здобутків, міцного-преміцного здоров’я всезростаючого довір’я читачів і многих щасливих літ!
Ваша шанувальниця
Ольга РЕПІХОВИЧ (ГАВРИЛЮК) з Андрієвич, жителька Нового Бугу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *