Якщо жінок не пускають до Ради або Чому гендерна складова важлива під час осінніх виборів

Приєднавшись до Декларації тисячоліття у вересні 2000 року, Україна взяла на себе низку зобов’язань, які отримали назву «Цілі розвитку тисячоліття для України» і є орієнтирами розвитку країни у середньостроковій перспективі (до 2015 року). Одним із таких зобов’язань є забезпечення гендерного співвідношення на рівні не менш як 30% тієї чи іншої статі у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади в рамках виконання цілі з забезпечення гендерної рівності. Одним із ключових індикаторів його виконання є гендерне співвідношення серед депутатів Верховної Ради України. Наразі, тобто наприкінці діяльності шостого скликання ВРУ, серед 450 народних депутатів лише 36 жінок, що становить 8%.

У жовтні 2012 року відбудуться чергові парламентські вибори, які будуть останніми до 2015 року. Фактично це останній шанс виконати поставлене завдання. Запропоноване дослідження покликане з’ясувати, наскільки успішно реалізується в Україні зазначений індикатор. Примітно, що жінки присутні у списках усіх 22 політичних партій, які беруть участь у виборах у загальнодержавному багатомандатному окрузі. Логічно було б припустити, що для проходження в парламент 30% жінок щонайменш така ж частка кандидатів має припадати на прекрасну стать. Однак аналіз партійних списків не дає можливості це стверджувати. Частка жінок у партійних списках становить 19,14%, тобто 533 жінки серед 2785 кандидатів за партійними списками. Серед зареєстрованих ЦВК кандидатів ця частка є дещо більшою — 19,78%, або 523 жінки з 2644 кандидатів. Частка жінок у складі шести партій, які, за даними соціологів, мають шанс пройти до парламенту, становить 16% зареєстрованих кандидатів (197 із 1230), тобто є нижчою за середній показник по партіях. Однак розраховувати на 16% місць у парламенті за партійними списками жінкам не доводиться. Згідно з підрахунками, із 225 депутатів за загальнодержавним багатомандатним округом від 29 (12,9%) до 32 (14,2%) будуть жінками (якщо кандидаток не знімуть до виборів і депутатську присягу складуть усі кандидати). Отже, висуваючи своїх кандидатів, українські партії досі не дотримуються принципів рівного представництва обох статей. Спостерігається тенденція: що сильніша партія, то менше в її складі жінок, а кількість жінок зменшується у прохідній частині списку. У мажоритарних округах балотуються 423 жінки, що становить 13,5% від загальної кількості кандидатів-мажоритарників. Із них 241 кандидатка висунута партіями (14% від зареєстрованих партійних кандидатів в округах), а 183 є самовисуванками (12,8% серед кандидатів-самовисуванців). Пропорційно менша кількість жінок є доволі очікуваною (зокрема в 2002 році за мажоритарними округами було обрано лише вісім жінок на 225 місць). Оцінити хід голосування за мажоритарними округами в масштабах усієї країни доволі складно, однак пройти у ВР мають можливість від 10 до 30 жінок – представниць різних політичних сил та самовисуванок. Отже, в майбутньому парламенті мають шанс скласти депутатську присягу близько 40 – 60 жінок (за умови, якщо їхню реєстрацію не скасують). Ця цифра буде дещо більшою, ніж у попередньому скликанні, але вже сьогодні можна говорити про неможливість виконання, і навіть відчутного наближення до показників, яких слід досягнути у 2015 році. Зобов’язання буде виконано лише приблизно на третину.

Лілія Прищепа,

головний спеціаліст районного управління юстиції