Віч-на-віч. Про круглий стіл “НТ” на підтримку сімей загиблих

Олександр ВАЩУК

10 листопада відбувся круглий стіл, організований редакцією “Народної трибуни” в рамках проєкту “Психологічна допомога та інша підтримка жителів Ємільчинської, Барашівської та Чижівської громад Звягельського району, які втратили близьку людину на війні”. Захід виявився доволі представницьким, змістовним і емоційним, адже зібрав віч-на-віч журналістів, активістів громадських організацій, керівників місцевої влади, РТЦК та СП, батьків загиблих у російсько-українській війні воїнів.

Про що говорили, які проблеми порушували, які констатації, пропозиції і побажання висловлювали учасники, – у нашому матеріалі.

На початку модератор заходу, редактор “Народної трибуни” Михайло Мельник окреслив мету зустрічі, наголосив на злободенності питання допомоги та підтримки сімей, які втратили рідних на війні, викликах з цього приводу, що стоять перед владою, суспільством і пресою зокрема, та представив учасників круглого столу.

Після вшанування пам’яті полеглих захисників і всіх жертв війни хвилиною мовчання слово взяла Олена Максименко, керівниця обласного “Об’єднання матерів і дружин захисників” (далі – “Об’єднання”), мати загиблого. Вона повідомила, що в області вже створено 14 філій, які на допомогу залучають юристів, психологів. За її даними, на сьогодні офіційно маємо на Житомирщині 1780 загиблих, а є ще безвісти зниклі, полонені.

До початку великої війни всі питання якось врегульовували, а тепер – велика затримка з документами від військових частин, що впливає на призначення пенсій і допомог. Вже тривалий час добиваються вони в уряді, щоб встановити єдиний статус для родин загиблих Небесної Сотні, АТО, ООС, війни.

В області 13 жовтня і 6 листопада відбулися дві зустрічі з владою, де порушувались проблемні питання щодо забезпечення сімей загиблих, зокрема і підвищення пенсій учасникам, бо в деяких вони – 7600 грн. Головне, щоб була підтримка на місцях. У Житомирі, інших великих містах – легше, а в глибинці – хоч плач: ні підтримки, ні поваги. Тим, у кого болить, не знають, куди і з чим звертатися, буває, що зволікання з оформленням документів тягнеться по чотири місяці. З Ємільчинською громадою контактують через Наталію Макарчук, яка очолює місцевий осередок “Об’єднання ”. У Барашівській та Чижівській громадах таких не створено. Та й створити їх не просто, тому простіше приєднуватися до обласної, приміром, нехай Бараші співпрацюють з Наталією Макарчук. Адже “Об’єднання” працює за принципом: рівний-рівному, на засадах поваги і довіри.

Як зазначила пані Олена, гострим залишається питання забезпечення родин так званих “небойових втрат”. Роками немає по них актів розслідування, висновків ВЛК, а відтак – і допомог по втраті годувальника, пенсій дітям.

За прогнозами в області очікується 70 000 ветеранів. Крім державних виплат, матеріальних допомог, юридичного супроводу цим людям конче потрібно багато професійних психологів. Поки планується десять спеціалістів, а це мізер. Шкільні психологи поки що “не тягнуть” на цю діяльність.

Повітряна тривога, що прозвучала о 10:30, лише емоційно посилила градус заходу.

Наталія Макарчук, яка втратила сина в АТО і тепер очолює Ємільчинський осередок “Об’єднання”, розповіла, що зібрала дані на всіх загиблих, полонених і зниклих безвісти за період з 2014 по 2023 рік. З цього приводу позитивно відгукнулась про працівницю Ємільчинського РТЦК та СП Альону Сидорчук, котра допомагає їй у зборі даних.

Болить пані Наталії, як і всім родичам загиблих, що пам’ятники на могилах Героїв вони встановлюють своїм коштом, хоч їхні діти захищали ДЕРЖАВУ. А тому наголосила на необхідності запровадження компенсацій за пам’ятники та доцільності прийняття в Ємільчинській громаді програми відшкодування родинам за пам’ятники.

Не діє також програма з ремонту житла, а в таких будинках живуть і інваліди. Трапляється затримка з виплатами грошей, а сім’ї є різні, в тому числі і великі. На жаль, у зв’язку з війною зараз обласної програми підтримки родин загиблих немає, хоч у перші сім років російської агресії була. У 2021 році виплатили по 10 000 грн.

До повномасштабного вторгнення, сказала вона, родинами загиблих в АТО та ООС місцева влада особливо не цікавилася, наче їх і не було. Іноді дарували якісь цукерки. Але відомості про загиблих вона збирала і в Ємільчинській, і в Барашівській ТГ. Зокрема, у Барашівській громаді пропонувала створити і очолити місцевий осередок пані Тетяні Галицькій. Не вийшло. Але там є й інші активні жінки.

З боку пані Наталії прозвучав закид депутатам Ємільчинської селищної ради, які, на її думку, дещо пасивні в питаннях підтримки сімей загиблих, замало готують і не вносять відповідних питань на сесії; багатьох з них виборці просто не знають.

Зате гарно відгукнулась вона про ініціативу у Середах – відкрити свою Алею Слави. Подібне, сказала вона, збираються робити і в Підлубах. Все це – громадські ініціативи і народні збори – з ярмарків, концертів, аукціонів, добровільних пожертв…

Пані Наталя створила у фейсбуці групу, де вітають рідних Героїв з родинними святами, співчувають у річницю загибелі Захисників. Таку інформацію поширюють і в інших групах соцмережі.

Поділилась вона і доброю новиною. На недавньому прийомі громадян депутат, заступник голови обласної ради Володимир Ширма пообіцяв допомогти з комплексним медичним обстеженням у Житомирі членів сімей загиблих, а очільник громади Сергій Волощук дав слово забезпечити їх безкоштовним транспортом.

Про позитивний досвід, а також проблеми в діяльності Глибочицького осередку розповіла її лідерка, мати полеглого воїна Надія Троцька. Наразі у неї на списку 47 осіб, яким з місцевого бюджету щороку виділяють 10 000 грн на опалення, без різниці – нагороджена людина чи ні.

Ольга Онищук, заступниця Ємільчинського селищного голови, мама воїна, який сьогодні воює, констатувала співпрацю місцевої влади із сім’ями загиблих на війні та з місцевим осередком “Об’єднання”, особисто з Наталією Макарчук. З 2014 року вшановуються полеглі Герої. Спочатку їх було дев’ять, а на сьогодні вже є понад 60 родин загиблих.

З 2022-го при селищній раді створено ветеранський хаб, координаційна рада з питань загиблих. Є інклюзивний центр при Ємільчинській лікарні з двома психологами, які пройшли відповідні курси. Відкрита гаряча лінія. У ЦНАПі працює два реєстратори, є послуги з видачі посвідчень, відповідні послуги здійснюють працівники відділу соцзахисту, земельного відділу, спеціалісти з надання правової допомоги. Всі питання, які стосуються роботи із сім’ями загиблих, висвітлюються у фейсбуці селищної ради.

У спортивному комплексі “Юність” до послуг членів сімей, які втратили близьких на війні, є тренажери, басейн та ін.

Селищний голова особисто бере участь у розв’язанні питань, пов’язаних із життєзабезпеченням родин загиблих. Він пропонував зареєструвати свою організацію, і тоді було б легше з перерахуваннями із селищного бюджету, який і так “в мінусах”.

Як з’ясувалося на зустрічі, для роботи з родичами захисників передбачена окрема кімната. Хоча раніше про це не було відомо (ред.).

А виплати – це рівень державний. Пані Ольга сама збирає в пенсійному фонді інформацію про пенсії.

Щороку селищна рада видавала допомогу – 4000 грн. Цьогоріч – тільки 2000 грн.

Роман Ревчук, заступник Барашівського сільського голови, розповів про увагу до сімей загиблих, яку постійно проявляє Барашівська сільська рада. У громаді на сьогодні є 17 родин загиблих, 9 безвісти зниклих. Проводяться масові заходи, на яких вшановують і барашівців, і Героїв із сусідніх сіл Ємільчинської громади. Один із таких нещодавно провели. На останній сесії у бюджеті передбачили 400 000 грн матеріальної допомоги, зокрема – по 30 000 пораненим. До Дня Захисників виділяли по 5000 грн, а цьогоріч – 2500 грн. Відкрили Алею Слави. Стараються забезпечувати дровами. Це питання набуває гостроти у зв’язку з тим, що держава хоче приєднати до державного лісового фонду заліснені землі громади.

Андрій Примак, начальник 1 відділу Звягельського РТЦК та СП, в свою чергу зазначив, що очолюваний ним підрозділ тісно співпрацює з громадами, надає інформацію “Об’єднанню”, ЗМІ про загиблих воїнів. На даний час у наших громадах – понад 70 загиблих і понад 25 безвісти зниклих, є полонені.

Він особисто спілкується з усіма зацікавленими, бере участь у похоронах Героїв, заходах зі вшанування пам’яті та урочистостях, присвячених державним святам. Однак очільник наголосив і на проблемах з витребуванням документів на загиблих і поранених у військових частинах та забезпеченням сімей воїнів паливом.

Віктор Радчук, журналіст із Житомира, наш земляк, який був присутній на круглому столі, розповів про позитивний досвід Романівської громади щодо підтримки сімей загиблих на війні, водночас піддав гострій критиці роботу, а власне, бездіяльність депутатів місцевого і державного рівня, висловившись так: “Депутатська діяльність – дрімучий ліс; ні вони не знають, ні про них не знають, навіть іноді про депутатів Верховної Ради”. Попри все, варто в ідеалі моделювати роботу з підтримки родин загиблих і через депутатів просувати, щоб приймати потрібні і дієві програми. А не обмежуватися участю держави та місцевої влади лише в похованні, бо були і такі випадки. Що ж до утворення “містечкових” осередків “Об’єднання” пан Віктор дотримується думки, що ця діяльність настільки складна і багатогранна, що краще працювати під егідою області.

Свого колегу щодо малопомітності депутатської діяльності в контексті порушеної проблеми і непрозорості роботи депутатів підтримав журналіст “Народної трибуни” Олександр Ващук.

Мали змогу висловитися і батьки загиблих ємільчинців – Валентина Бороденко, Микола Заїнчківський, Ольга Лозко, Олена Німченко та Людмила Каленюк. Остання звернулась до влади та журналістів з проханням не забувати полеглих захисників, при їх вшануванні, найповніше висвітлювати їхній життєвий шлях, для чого по крихтах збирати відомості про їхнє життя і діяльність у рідних, близьких, друзів, знайомих, побратимів. Бо стає прикро, коли на похороні звучить тільки: народився, вчився, працював, служив, загинув… Дошкульно прозвучала і репліка Олени Німченко про 900 грн на дрова.

Розмову, що тривала понад дві з половиною години, підсумував Михайло Мельник, зазначивши її необхідність і користь для всіх учасників круглого столу, подякувавши їм та повідомивши при тім, що редакція продовжує участь у проєкті і планує нові подібні зустрічі із залученням широкого кола спеціалістів та громадськості.

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю “Народної трибуни” і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.