Софія: юна художниця, що малює в стилі аніме
Із Софійкою ми познайомилися на благодійному ярмарку до Дня захисту дітей у Сімаківському ліцеї Барашівської громади 1 червня. Тоді вона малювала портрет у стилі аніме за донат для ЗСУ. Мене дуже зацікавило незвичне для нашої території хобі і я вирішила: при нагоді обов’язково поспілкуватися на цю тему з дівчинкою. А розмова у нас вийшла така.
– Ти пам’ятаєш, як почала малювати? Що саме тобі подобалося зображати?
– Так, я була ще дуже маленькою і найбільше полюбляла зображати коней, які у мене спочатку чомусь були двоногими.
– Хто тобі прищепив любов до малювання взагалі та до стилю аніме зокрема?
– У мене гарно малює мама, хоча спеціально малюванню не навчалася. Просто у неї дар, але вона не малює в цьому стилі. Це мій вибір, але як це сталося, я точно не знаю. Якось випадково потрапили до рук картинки в цьому стилі. Вони відрізнялися від інших, і я почала їх перемальовувати. І у мене стало виходити. Згодом я почала дивитися аніме. Мені подобаються не лише візуальні образи, а й самі сюжети. Найбільше люблю ті, де розповідається про тварин, особливо коли є герой, який їх рятує, захищає, піклується про них.
– А що ще, тематично пов’язане з аніме, тобі подобається?
– Музика, їжа…
– Які саме страви? Ти умієш якісь готувати, чи лише куштувати?
– Японський омлет тамагоякі.
– Я не чула про таку страву. Як вона готується?
– У процесі приготування омлету тамагоякі кожна невеличка порція яєчної суміші виливається на розігріту пательню та згортається у рулет; утворюється багатошарова структура. Готують на квадратній чи прямокутній пательні, а шари загортають за допомогою паличок. Версій існує кілька. У кожній варіації використовуються дещо інші інгредієнти, різні співвідношення приправ та способи приготування.
– Ого! – щиро усміхаємося одна одній: я несподівано дізналася невідоме і цікаве, а вона, мабуть, тому, що мене приємно здивувала.
– Чим ще ти займаєшся, окрім малювання?
– З осені я почала відвідувати Будинок дитячої творчості в Ємільчиному. Там я навчаюся шити іграшки з фетру. Це нова для мене справа, але вона мені дуже подобається.
– Чи маєш якісь плани стосовно навчання якомусь виду мистецтва?
– Так. Я хочу навчитися малювати портрети, але поки ще не знайшла, де це можна зробити.
– Ти, звичайно, дуже юна, але чи уявляєш себе у майбутньому пов’язаною з улюбленою справою, з малюванням?
– О, я дуже хотіла б присвятити цій справі життя, але дорослі часто пояснюють, що це дуже важко, бо не можна дати ніяких гарантій, чи ця справа дозволить забезпечувати себе і в майбутньому сім’ю.
– Дякую, що поділилася часточкою свого світу. Я тобі бажаю, щоб твої задуми збулися, щоб ти опанувала бажане і щоб змогла займатися улюбленою справою, яка дозволить тобі гідно жити.
– І я вам дякую.
Ось так ми поговорили, і ця розмова вкотре примусила задуматися про майбутнє наших дітлахів, про реалії сьогодення, з якими стикаються творчо обдаровані діти, про підтримку, яка їм так необхідна. Надіюся, і ви задумаєтеся і підтримуватимете таких, як Софійка, бо без підтримки їм буде дуже важко, а хочеться, щоб талановиті стали успішними.
Таїсія СОСНОВСЬКА
